Санторині (вулкан)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 36°23′44″ пн. ш. 25°27′33″ сх. д. / 36.39556° пн. ш. 25.45917° сх. д. / 36.39556; 25.45917

Фотографія кальдери Санторині з повітря

Санторині (також Санторин, від грец. Σαντορίνη) — діючий щитовий вулкан на острові Тіра, інша назва Фера, в Егейському морі, виверження якого (Мінойське виверження) призвело до загибелі егейських міст і поселень на островах Крит, Тіра і узбережжі Середземного моря. Виверження датується 1645 до Р. Х. — 1500 до Р. Х. по різним оцінкам. За потужністю виверження мало 7 балів, що можна порівняти з виверженням Тамбора і в 3 рази сильніше виверження Кракатау. Виверження знищило мінойську цивілізацію Криту і викликало гігантське цунамі висотою приблизно 100 м[1]. Хмара попелу простягалося на 200–1000 км.

Географія[ред. | ред. код]

До Південно-Егейської вулканічної дуги входять вулкани Метана, Мілос, Санторині і Нисирос.

Наразі є головним чином зануреною Кальдерою, розташованою в південній частині Егейського моря, за 120 кілометрів на північ від Криту в Греції. Видима над водою група островів має вигляді кільця в Егейському морі. Входить в архіпелаг Кіклади. Головний острів — Тера (інакше — Тіра, Фера, Фіра), також називається по імені всієї групи островів — Санторині (Санторин) (75,8 км²). Також в групу входять острови: Тірасія (9.3 км²), Палеа-Камені (0.5 км²), Неа-Камені (3.4 км²) і Аспронісі (0.1 км²).

Кальдера має розмір близько 12х7 км, з 300 м у висоту і оточена крутими скелями з трьох сторін.

Геологія[ред. | ред. код]

Вулканічний комплекс Санторині є найактивнішою частиною Південно-Егейської вулканічної дуги, яка включає в себе вулкани Метана, Мілош, Санторині і Нисирос і є похідним від субдукції Африканської тектонічної плити під Егейську плиту зі швидкістю до 5 см/рік в північно-східному напрямку. Через субдукцію відбуваються землетруси на глибинах 150–170 км[2].

Вулканологія[ред. | ред. код]

Кальдера Санторині

Кальдера складається з чотирьох частково кальдер, які частково перекриваються, з яких найстаріша, південна кальдера, утворилося близько 180 000 років до Р. Х.. Наступну кальдеру Скарос було створено близько 70,000 років тому, а кальдера мису Ріва близько 19,000 років до Р. Х. Сучасна кальдера утворилася близько 1,600 років до Р. Х. під час мінойського виверження[3].

Пале-Камені і Неа-Камені були утворені в результаті декількох, підводних вивержень в центрі кальдери[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Остров Санторини. Архів оригіналу за 4 червень 2012. Процитовано 16 квітень 2012. 
  2. Tectonic setting of Santorini. Архів оригіналу за 2013-07-21. Процитовано 2011-04-20. 
  3. Santorini, Summary. Smithsonian Global Volcanism Program. Архів оригіналу за 2013-07-21. Процитовано 2011-04-19. 
  4. Santorini Volcanic Caldera, Greece. Архів оригіналу за 2013-07-21. Процитовано 2011-04-19. 

Див. також[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]