Сантьяго-дель-Естеро (провінція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сантьяго-дель-Естеро
—  Провінція  —

Santiago del Estero

Герб провінції Сантьяго-дель-Естеро Прапор провінції Сантьяго-дель-Естеро
Столиця Сантьяго-дель-Естеро
Країна Аргентина Аргентина
Межує з: сусідні адмінодиниці
Сальта, Чако, Санта-Фе, Кордова, Катамарка, Тукуман ?
Департаментів 27
Офіційна мова Іспанська
Населення (2010)
 - повне 896 461[1] (12-та)
 - густота 6,57 (15-та)
Етнікон Santiagueño
Площа
 - повна 136 351 км² (9-та)
Висота
 - максимальна 135 м
 - мінімальна 135 м
Часовий пояс UTC-3
ВВП 3,08 млрд дол. США
ІРЛП 0,784 (2010)[2]
Дата заснування 1820
Губернатор Клаудія Ледесма Абдала
Вебсайт sde.gov.ar
Код ISO 3166-2 AR-G
Провінція Сантьяго-дель-Естеро на мапі Аргентини
Провінція Сантьяго-дель-Естеро на мапі Аргентини

Провінція Сантьяго-дель-Естеро на мапі Аргентини
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Сантьяго-дель-Естеро

Сантья́го-дель-Есте́ро (ісп. Santiago del Estero ) — провінція Аргентини, розташована на півночі країни. Її столиця — місто Сантьяго-дель-Естеро. Межує з провінціями Сальта, Чако, Санта-Фе, Кордова, Катамарка і Тукуман.

Географія[ред. | ред. код]

Узбережжя Ріо-Дульсе

Територія провінції Сантьяго-дель-Естеро майже повністю знаходиться у рівнинній природній зоні Гран-Чако. Лише невелику площу на півдні і сході займають Пампінські гори.

На південному заході біля кордону з провінціями Кордова і Катамарка знаходяться великі солончаки.

Клімат провінції субтропічний континентальний. Характерні значні коливання температур між порами року (від −15 °C до +50 °C) і впродовж дня. Часті аномальні температури, наприклад +40 °C взимку. Вологість повітря низька, більшість опадів припадає на літо. Провінція регулярно потерпає через посухи.

Найбільшими річками провінції є Ріо-Саладо, Ріо-Дульсе, Орконес, Урвенья, Альбігаста. На річки Дульсе і Саладо живлять велику систему зрошувальних каналів.

Історія[ред. | ред. код]

До приходу іспанських колонізаторів землі, де зараз знаходиться провінція Сантьяго-дель-Естеро, були переважно заселені індіанськими племенами тонокоте, луле, діагіти, вілела, мокові, санавірон.

Першим європейцем, який побував у цій місцевості був Дієго де Рохас 1542 року. Він також намагався заснувати тут місто, але спроба була невдалою.

1 березня 1543 року було створене віце-королівство Перу, до якого у складі губернаторства Тукуман увійшли і землі сучасної провінції Сантьяго-дель-Естеро.

1550 року капітан Хуан Нуньєс де Прадо заснував тут перше поселення, яке через претензії чилійської влади на ці землі та інші причини кілька разів переносилося з місця на місце. Згодом місто отримало назву Сантьяго-дель-Естеро. Воно вважається найстаршим європейським поселенням на території Аргентини.

З 1563 року Сантьяго-дель-Естеро було під владою генерал-капітанства Чилі.

1564 року було створено провінцію Тукуман, столицею якої стало місто Сантьяго-дель-Естеро, завдяки чому регіон почав набирати геополітичне значення. До складу тодішнього Тукуману входили території сучасних провінцій Тариха, Жужуй, Сальта, Катамарка, Тукуман, Сантьяго-дель-Естеро, Ла-Ріоха і Кордова.

Через постійні повені на річці Дульсе місто Сантьяго-дель-Естеро не могло розвиватися достатньо швидко, тому столицю Тукуману було перенесено до Кордови.

1776 року Тукуман увійшов до складу новоствореного віце-королівства Ріо-де-ла-Плата. З 5 серпня 1783 року віце-королівство було поділене на декілька адміністративно-територіальних одиниць, зокрема інтендантство Сальта-де-Тукуман зі столицею у місті Сальта. До нього увійшли землі сучасних Сантьяго-дель-Естеро, Катамарки, Тукуману, Жужуя, Сальти і Пуна-де-Атакама.

Уряд Сантьяго-дель-Естеро підтримав Травневу революцію 1810 року, але не брав у ній активної участі через незначне населення регіону.

8 жовтня 1814 року було створено губернаторство Тукуман зі столицею у Сан-Мігель-де-Тукумані. До нього увійшли землі Тукуману, Катамарки і Сантьяго-дель-Естеро.

У 1815—1817 роках у провінції відбулося два автономістських повстання під керівництвом Хуана Франсіско Борхеса, які не досягли своєї мети.

22 січня 1820 року Бернабе Араос оголосив про незалежність Федеральної Республіки Тукуман, до складу якої увійшли землі колишнього інтендантства. 6 вересня 1820 року було прийнято її конституцію.

27 квітня 1820 року Хуан Феліпе Ібарра заявив про автономію провінції Сантьяго-дель-Естеро від Тукуману і її входження до складу Аргентинської конфедерації. Того ж дня було обрано першого губернатора провінції. Ібарра правив провінцією до своєї смерті у 1851 році.

1856 року Сантьяго-дель-Естеро затвердив свою першу провінційну конституцію. 1858 року були встановлені межі з Тукуманом.

31 січня 1872 року було створено національну територію Гран-Чако, до складу якої увійшла також східна половина сучасної провінції Сантьяго-дель-Естеро. 16 жовтня 1884 року Гран-Чако було поділено на провінції Формоса і Чако, а також встановлено кордони між ними і Сантьяго-дель-Естеро. Законом від 13 листопада 1886 року було визначено кордони з провінцією Санта-Фе[3], 31 жовтня 1980 року було — з Тукуманом[4], 18 грудня 1979 — з Сальтою[5], 18 квітня 1983 — з Кордовою[6].

Економіка[ред. | ред. код]

Основою економіки провінції Сантьяго-дель-Естеро є сільське господарство. Найважливішою сільськогосподарською культурою є бавовник, за виробництвом якого Сантьяго-дель-Естеро посідає друге місце серед провінцій Аргентини. Також є значні посіви сої, кукурудзи і цибулі.

У скотарстві переважає вирощування великої рогатої худоби, особливо на сході провінції.

Найрозвиненішими галузями промисловості є харчова, текстильна, металургійна.

Освіта[ред. | ред. код]

Освіта у провінції Сантьяго-дель-Естеро (2009)[7]
Рівень Навчальних закладів Учнів Працівників
 Дошкільні 587 33 748 2 410
 - державні 536 29 066 1 962
 - приватні 51 4 682 448
 Початкові 1 253 137 386 9 066
 - державні 1 200 124 177 8 127
 - приватні 53 13 209 939
 Середні 274 74 894 5 632
 - державні 208 57 637 4 488
 - приватні 66 17 257 1 144
 Вищі[8] 58 12 112 787
 - державні 35 8 284 488
 - приватні 23 3 828 299

Адміністративно-територіальний поділ[ред. | ред. код]

Департамент Адміністративний центр Населення (2010) Площа (км²) Мапа
Агірре Пінто 7.797 3.692
Альберді Кампо-Гальйо 18.303 13.507
Атаміскі Вілья-Атаміскі 11.011 2.259
Авельянеда Еррера 21.124 3.902
Банда Ла-Банда 144.136 3.597
Бельграно Бандера 10.328 3.314
Столичний Сантьяго-дель-Естеро 277.312 2.116
Чоя Фріас 35.832 6.492
Копо Монте-Кемадо 31.228 12.604
Фігероа Ла-Каньяда 17.568 6.695
Хенераль-Табоада Аньятуя 38.066 6.040
Гвасаян Сан-Педро 7.599 2.588
Хіменес Посо-Ондо 14.368 4.832
Хуан-Феліпе-Ібарра Сунчо-Корраль 17.496 9.139
Лорето Лорето 19.876 3.337
Мітре Вілья-Уньйон 1.881 3.667
Морено Кімілі 31.715 16.127
Охо-де-Агва Вілья-Охо-де-Агва 15.354 6.269
Пеллегріні Нуева-Есперанса 20.335 7.330
Кебрачос Сумампа 10.540 3.507
Ріо-Ондо Термас-де-Ріо-Ондо 53.650 2.124
Рівадавія Сельва 5.071 3.402
Роблес Фернандес 43.896 1.424
Салавіна Лос-Теларес 11.012 3.562
Сан-Мартін Бреа-Посо 14.098 2.097
Сарм'єнто Гарса 9.177 1.549
Сіліпіка Аррага 7.688 1.179

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 грудня 2015. Процитовано 24 грудня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 січня 2011. Процитовано 5 січня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 вересня 2011. Процитовано 11 лютого 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 11 лютого 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 30 листопада 2007. Процитовано 11 лютого 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 березня 2013. Процитовано 11 лютого 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 квітня 2011. Процитовано 20 квітня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. без урахування університетів