Санті-Боніфаціо-е-Алессіо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Санті Боніфаціо е Алессіо)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Санті-Боніфаціо-е-Алессіо

Santi Alessio e Bonifacio - esterno - panarjedde.jpg

41°53′01″ пн. ш. 12°28′43″ сх. д. / 41.883647222222002426° пн. ш. 12.47884722222200082° сх. д. / 41.883647222222002426; 12.47884722222200082Координати: 41°53′01″ пн. ш. 12°28′43″ сх. д. / 41.883647222222002426° пн. ш. 12.47884722222200082° сх. д. / 41.883647222222002426; 12.47884722222200082
Країна Flag of Italy.svg Італія
Розташування Рим
Стиль Архітектура Відродження

Санті-Боніфаціо-е-Алессіо. Карта розташування: Італія
Санті-Боніфаціо-е-Алессіо
Санті-Боніфаціо-е-Алессіо
Санті-Боніфаціо-е-Алессіо (Італія)
Санті-Боніфаціо-е-Алессіо у Вікісховищі?
Інтер'єр базиліки, головна нава
Мадонна Сант-Алессiо (Madonna di Sant’ Alessio (Madonna dell' Intercessione)
Капелла Св. Причастия и Мадонна ди Сант-Алессiо

Санті-Боніфаціо-е-Алессіо — Базиліка святих мучеників Боніфатія (Боніфація)[1] і Олексія (лат. Sancti Bonifatii et Alexii). Розташована на Авентінському пагорбі у Римі. Була істотно перебудована у XVIII столітті в стилі бароко, хоча зберегла романські крипту та дзвіницю XII—XIII століть. Головними святинями храму є мощі святих Боніфатія і Олексія, що почивають під головним вівтарем і Едесська ікона Божої Матері, яку називають Мадонна ді Сант-Алесіо".

Історія[ред. | ред. код]

Первісна церква на місці нинішньої базиліки була побудована у кінці V століття. Відомості про шанування святого мученика Боніфатія, чиї мощі зберігалися в цій каплиці, відносяться до початку VII століття. Подальша традиція пов'язує місце будівництва церкви з будинком Евфіміана і Аглаіди — батьків святого Олексія, де пройшли останні сімнадцять років його життя. До X століття на Авентіні склалася велика грецька колонія, ядро якої склали православні, що втекли в Рим від переслідувань іконоборців у VIII—IX століттях. Богослужіння у прилеглих церквах Санта Марія ін Космедін і Сан Джорджіо ін Велабро велися за грецьким обрядом. У 977 році церкву святого Боніфатія була передана папою Бенедиктом VII який втік від мусульманських утисків митрополиту Сергію Дамаському. Сергій заснував тут монастир, в якому жили монахи грецького і латинського обряду. З прибуттям на Авентінському пагорб грецьких монахів пов'язується і шанування святого Олексія, ім'я якого з'являється в римських святцях у X столітті. У 986 році монастирський храм був освячений вже на честь двох святих — Боніфатія і Олексія. Заснований Сергієм монастир, згодом відомий як «Обитель Святих», протягом наступних століть був одним з духовних центрів Італії, а його ченці вели місіонерську роботу у Східній Європі. Найвідомішим з вихідців Авентінському обителі є святий Адальберт Празький. З місіонерською діяльністю ченців обителі пов'язується швидке поширення шанування святого Олексія по всій католицькій Європі.

У понтифікат Гонорія III (1216—1227), що походив із знатної римської сім'ї Савеллі, яка володіла прилеглої фортецею Рокка-Савеллі, церква була перебудована у трьохнавову базиліку, бічні нави якої були відокремлені від основної аркадами, що спираються на вісім колон з кожного боку. Під час перебудови в 1216 мощі святого Олексія були знайдені і поміщені під головним престолом базиліки. При цьому ж папі підлогу базиліки, що збереглася і при подальших перебудовах, було виконаний у стилі косматеско. Базиліці покровительствував і ще один папа з родини Савеллі — Гонорій IV (1285—1287). У 1426 монастир і базиліка були передані папою Мартіном V ордену ієронімітов-обсервантів, які володіли ними протягом наступних чотирьох століть. Ієроніміти внесли деякі зміни у вигляд базиліки в кінці XVI-початку XVII століть, зафіксовані у книзі «Il Tempio e monasterj dei Santi Bonifacio ed Alessio», написаної в 1752 році міланським абатом Феліче Маріа Неріні (1705—1787). У 1587 базиліка була зведена в ранг кардинальської, тобто її титулярним намісниками стають виключно кардинали.

Свій нинішній вигляд базиліка святих Боніфатія і Олексія придбала в результаті значної перебудови, розпочатої ієронімітами напередодні ювілейного 1750 і завершеною у 1755 році. Роботи велися за проектом Джованні Баттіста Ноллі (1701—1756) з Комо, а після його смерті були завершені римським архітектором Томмазо де Маркі (1693—1759). Засоби для перебудови були виділені титулярним кардиналом базиліки Анджело Марія Кверіні (1680—1755), єпископом Брешії і «архіваріусом святої Римської Церкви». В результаті перебудови базиліка отримала нинішній бароковий вигляд і розміри: 50 метрів в довжину, 23 — в ширину і 19 — у висоту. Було збережено крипту і дзвіницю XII—XIII століть, а також візантійський хрест X століття що вінчає тимпан. У 1846 році базиліка святих Боніфатія і Олексія і монастир були передані папою Пієм IX (1846—1878) нинішнім власникам-Братству кліриків Сомаскі. При них були завершені роботи з оздоблення головної нави під керівництвом Мікеле Оттавіані і абсиди під керівництвом Карло Гавардіні (1811—1869) з Пезаро.

Титулярна церква[ред. | ред. код]

Церква Санті Боніфаціо е Алессіо є титулярною церквою, кардиналом-священиком з титулом церкви Санті Боніфаціо е Алессіо з 21 жовтня 2003 є бразильський кардинал Еузебіу Оскар Шейді.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ієромонах Макарій Синомопетерський (2014). Житія святих, укладені на святій горі Афон. Синаксар 1. Київ: Дух і Літера. с. 688. ISBN 978-966-378-374-1. 

Посилання[ред. | ред. код]