Сант-Іво-алла-Сапієнца

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сант Іво алла Сапієнца)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Chiesa di Sant’Ivo alla Sapienza
Церква Сант Іво алла Сап'єнца, фасад із дворику
41°54′12″ пн. ш. 12°30′57″ сх. д. / 41.90333° пн. ш. 12.51583° сх. д. / 41.90333; 12.51583Координати: 41°54′12″ пн. ш. 12°30′57″ сх. д. / 41.90333° пн. ш. 12.51583° сх. д. / 41.90333; 12.51583
Тип споруди церква[1]
Розташування Італія ІталіяРим
Архітектор Франческо Борроміні
Початок будівництва 1643
Кінець будівництва 1664
Стиль бароко і бароко
Належність католицтво
Єпархія римська дієцезія
Адреса Рим, біля П'яцца Навона
WLM 12H5010691
Оригінальна назва італ. Chiesa di Sant’Ivo alla Sapienza
Епонім Ivo of Kermartind
Присвячення Ivo of Kermartind
Вебсайт vicariatusurbis.org/Ente.asp?ID=950
Сант-Іво-алла-Сапієнца. Карта розташування: Італія
Сант-Іво-алла-Сапієнца
Сант-Іво-алла-Сапієнца (Італія)
Мапа
CMNS: Сант-Іво-алла-Сапієнца у Вікісховищі

Сант Іво алла Сап'єнца (італ. Sant'Ivo alla Sapienza) — церква в Римі неподалік площі Навона. Визнана як одна з перлин архітектури в стилі бароко в Римі. Присвячена святому Іву — охоронцю юристів.

Історія[ред. | ред. код]

Перша церква постала каплицею в 1303 як заснована папська школа «Studium urbis», пізніший папський університет ла Сап'єнца.

Сама церква збудована між 1642-1665 архітектором Франческо Борроміні і припасована в комплекс палацу дела-Сап'єнца (Palazzo della Sapienza). Церква невелика, форма проєкції є результатом накладення один на одного двох трикутників, внаслідок чого утворився шестикутник у середині. Різко зігнутий, увігнутий в арку фасад, високий барабан купола з великим вікном, ліхтар над куполом з багатим різьбленням оздобленням. План церкви — шестикутна зіркоподібна форма із заокругленими кутами. В інтер'єрі вражає відсутність прямих кутів, нудьги й одноманітності. Церква має позолочений інтер'єр. Динамічні, компактні, засновані на протилежностях форм арки. Домінантою виступає барабан купола.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. archINFORM — 1994.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Всеобщая история искусств. — Т 4 — М. : Искусство, 1963(рос.)
  • Якимович А. К. «Бернини и Борромини: становление двух типов художественного сознания бароко» в кн. «Искусство Западной Европы и Византии». — М. : Наука, 1978(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]