Санітарні втрати

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Санітарні втрати — у військовій справі — військові втрати в особовому складі збройних сил протиборчих сторін пораненими, ураженими різнорідними видами зброї і хворими, які надходять до лікувальних установ на строк більше доби під час ведення військових дій. В залежності від причин, що викликали втрату боє- та працездатності, санітарні втрати підрозділяються на бойові втрати і небойові (хворі, а також особи, які отримали небойові травму).

У міру вдосконалення зброї, збільшення чисельності військ і тривалості бойових дій санітарні втрати стають все більш великими. Так, у Кримській війні 1853-56 число поранених і контужених в російській імператорській армії досягло 81 тис. чол., в російсько-японській війні 1904-05 — 152 тис. чол, в 1-ій світовій війні 1914-18 — 3 748 тис. чол.

Ще більшими були санітарні втрати у 2-й світовій війні 1939-45. Тільки за 4 міс 1943 р. (5 червня — 5 жовтня) кількість поранених в німецькій армії перевищила 1 750 тис. чол. У дні найбільш важких боїв середньодобові санітарні втрати в німецькій армії перевищували 14 тис. солдатів і офіцерів.

Усі війни минулого супроводжувалися великою кількістю інфекційних та інших масових захворювань, від яких виходило зі строю більше військовослужбовців, ніж в результаті бойових втрат. У Кримській війні співвідношення числа хворих і поранених у воюючих арміях склало 4:1, у російсько-турецькій війні 1877-78 — 18:1, в російсько-японській війні — 2:1, в 1-ій світовій війні — 3:1. Досить незначною була захворюваність інфекційними хворобами в Радянських Збройних силах під час радянсько-німецької війни.

Санітарні втрати військ прийнято ділити на бойові та небойові. До бойових відносять втрати від зброї противника (травми, опіки, ураження іонізуючим випромінюванням, отруйними речовинами). До бойових санітарних втрат відносять також і втрати обмороженими, так як обмороження в діючій армії найбільш тісно пов'язані з бойовою обстановкою.

Санітарні втрати військ класифікують також й за низкою інших ознак. У евакуаційно-транспортному відношенні поранених і хворих ділять на ходячих і носілочних, а також на сидячих і лежачих, що має істотне значення при визначенні потреби в санітарному транспорті. Поділяють санітарні втрати військ також на втрати важко-і легкопоранених. Таке диференціювання має велике значення при визначенні термінів лікування, а отже, і місця, куди слід евакуювати поранених і хворих. Особливу групу складають нетранспортабельні поранені та хворі. Розрізняють нетранспортабельність абсолютну (неможливість перевезення будь-якими транспортними засобами) і відносну, при якій евакуація можлива тільки яким-небудь певним, найбільш щадним видом транспорту.

Небойові санітарні втрати військ включають втрати хворими, захворювання яких виникло поза впливу зброї, що застосовувалася противником, а також втрати за рахунок постраждалих від небойових травм. Такий поділ носить досить умовний характер, так як виникнення багатьох захворювань пов'язане з бойовою обстановкою (вимушене тривале охолодження, перевтома тощо).

У сучасних умовах величина і структура санітарних втрат залежать від:

  • характеру і напруженості бойових дій;
  • масштабів і умов застосування сторонами різних видів зброї;
  • щільності і ступеня захищеності наших військ;
  • клімато-географичних особливостей місцевості тощо.

У зв'язку з цим для правильного визначення величини і структури санітарних втрат необхідний всебічний аналіз обстановки в кожному конкретному випадку.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Радянська військова енциклопедія «РАДИОКОНТРОЛЬ-ТАЧАНКА» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1980. — Т. 7. — С. 242. — ISBN 00101-150. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]