Санґо (буддизм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Санґо (яп. 山号, さんごう, «гірське прізвисько») — титул буддистського монастиря в Японії. В японській мові передує офіційній назві монастиря.

Короткі відомості[ред.ред. код]

В стародавній Індії та Китаї існувала традиція будувати буддистські монастирі та віхари в горах. Робилося це за зразком общини самого Будди, розташованої на Горі грифів. Китайські гірські монастирі мали подвійні назви. Перша складова такої назви позначала гору — місце знаходження монастиря, а друга — власну назву самого монастиря. Наприклад:

  • Монастир Гоцін гори Тянтай (піньїнь: tiāntáishān guóqīngsì, «монастир Чистої країни на горі Небесного плато»)
  • Монастир Дунлінь гори Лу ((піньїнь: lúshān dōnglínsì, «монастир Благодатного лісу на Хатинковій горі»).

З часом назва гори стала прізвиськом самого монастиря, яке використовувалося поряд із офіційною назвою, а інколи замінювало її.

В стародавній Японії буддистські монастирі будувалися на рівнинах, тому гірських прізвиськ не мали. Проте наприкінці 8 століття їх стали споруджувати в горах, за межами світських поселень. Першими монастирями, що мали власні санґо були Енрякудзі на горі Хіей та Конґобудзі на горі Коя. Вони постали на зразок китайських аналогів.

З кінця 12 століття санґо перетворилися на формальні титули, які надавалися монастирям не залежно від їхнього місця розташування. Першим з таких монастирів став Сейрьодзі. Він знаходився на рівнині, але отримав санґо «гора Ґодай». Протягом 13 — 15 століття, після утвердження системи «п'яти гір», що визначала п'ять головних дзенівських осередків країни, практика надання «гірських прізвиськ» усім монастирям остаточно закріпилася в Японії. Починаючи з середини 15 століття кожен японський монастир має власний санґо.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]