Санґо (буддизм)

Санґо (яп. 山号, さんごう, «гірське прізвисько») — титул буддистського монастиря в Японії. В японській мові передує офіційній назві монастиря.

Короткі відомості

В стародавній Індії та Китаї існувала традиція будувати буддистські монастирі та віхари в горах. Робилося це за зразком общини самого Будди, розташованої на Горі грифів. Китайські гірські монастирі мали подвійні назви. Перша складова такої назви позначала гору — місце знаходження монастиря, а друга — власну назву самого монастиря. Наприклад:

• Монастир Гоцін гори Тянтай (піньїнь: tiāntáishān guóqīngsì, «монастир Чистої країни на горі Небесного плато»)
• Монастир Дунлінь гори Лу ((піньїнь: lúshān dōnglínsì, «монастир Благодатного лісу на Хатинковій горі»).

З часом назва гори стала прізвиськом　самого монастиря, яке використовувалося поряд із офіційною назвою, а інколи замінювало її.

В стародавній Японії буддистські монастирі будувалися на рівнинах, тому гірських прізвиськ не мали. Проте наприкінці 8 століття їх стали споруджувати в горах, за межами світських поселень. Першими монастирями, що мали власні санґо були Енрякудзі на горі Хіей та Конґобудзі на горі Коя. Вони постали на зразок китайських аналогів.

З кінця 12 століття санґо перетворилися на формальні титули, які надавалися монастирям не залежно від їхнього місця розташування. Першим з таких монастирів став Сейрьодзі. Він знаходився на рівнині, але отримав санґо «гора Ґодай». Протягом 13 — 15 століття, після утвердження системи «п'яти гір», що визначала п'ять головних дзенівських осередків країни, практика надання «гірських прізвиськ» усім монастирям остаточно закріпилася в Японії. Починаючи з середини 15 століття кожен японський монастир має власний санґо.

Джерела та література

Санґо (буддизм) // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

Посилання

• Чому буддистські монастирі мають «гірські прізвиська»? [Архівовано 17 травня 2015 у Wayback Machine.]