Сан-Антоніо-де-Ареко
| Сан-Антоніо-де-Ареко ісп. San Antonio de Areco | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
 Головна площа міста | ||||
| Основні дані | ||||
| 34°15′ пд. ш. 59°28′ зх. д. / 34.250° пд. ш. 59.467° зх. д.Координати: 34°15′ пд. ш. 59°28′ зх. д. / 34.250° пд. ш. 59.467° зх. д. | ||||
| Країна |
 Аргентина[1] | |||
| Регіон |
 Буенос-Айрес | |||
| Столиця для | Сан-Антоніо-де-Ареко (округ) (округ, муніципалітет) | |||
| Засновано | 23 жовтня 1730 | |||
| Населення | 23 138 осіб (2010) | |||
| Висота НРМ | 26 ± 1 м | |||
| Назва мешканців | Arequero | |||
| Міста-побратими | Ларедо[2] | |||
| Телефонний код | (+54) 2326 | |||
| Часовий пояс | UTC−3 | |||
| Код IFAM | BUE112 | |||
| GeoNames | 3429248 | |||
| OSM | ↑2456452 ·R (Сан-Антоніо-де-Ареко (округ)) | |||
| Поштові індекси | 2760 | |||
| Міська влада | ||||
| Адреса | Lavalle 363 | |||
| Мер міста | Франсіско Дураньйона (PJ) | |||
| Вебсайт | areco.gob.ar | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
  Сан-Антоніо-де-Ареко Сан-Антоніо-де-Ареко (Аргентина) | ||||
 Сан-Антоніо-де-Ареко Сан-Антоніо-де-Ареко (Буенос-Айрес (провінція)|Провінція Буенос-Айрес) | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Сан-Антоніо-де-Ареко у Вікісховищі | ||||
Сан-Анто́ніо-де-Аре́ко (ісп. San Antonio de Areco), також відоме під скороченою назвою Аре́ко (ісп. Areco) — місто в аргентинській провінції Буенос-Айрес, адміністративний центр однойменного округу.
Географія і клімат[ред. | ред. код]
Сан-Антоніо-де-Ареко знаходиться у зоні пампи. Рельєф місцевості складають переважно пологі пагорби і широкі зигзагоподібні долини, які завдячують своєю появою водній ерозії. Через місто протікає річка Ареко, а також струмки Добладо і Каньяда-Онда. Місто часто потерпає від підтоплень, спричинених Судестадою і повенями на річці Ареко.
Сан-Антоніо-де-Ареко знаходиться у сейсмічно спокійній зоні, останній землетрус тут був понад 100 років тому.
Клімат міста вологий субтропічний без сухого сезону (Cfa за класифікацією Кеппена). Літа жаркі і вологі, часто зі зливами і ураганним вітром. Зими м'які з температурами переважно вище 10 °C, але з досить частими морозами, спричиненими приходом холодного повітря з Антарктики. Для місцевості характерні такі вітри:
- північний — теплий і вологий, спричиняє підвищення температури
- памперо (південно-західний) — сильний, поривчастий, спричиняє зниження температури і суху погоду
- судестада — сильний, поривчастий, холодний і вологий, приносить дощі
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з даними перепису 2010 року, проведеного INDEC, населення міста Сан-Антоніо-де-Ареко складає 23 138 осіб (11 353 чоловіків і 11 785 жінок).
 | На цьому місці має відображатися графік чи діаграма, однак з технічних причин його відображення наразі вимкнено. Будь ласка, не видаляйте код, який викликає це повідомлення. Розробники вже працюють для того, щоби відновити штатне функціонування цього графіка або діаграми. |
Історія[ред. | ред. код]
До XVI століття місцевість, де нині знаходиться місто Сан-Антоніо-де-Ареко, була заселена індіанцями керанді. З приходом європейських колонізаторів вона опиняється на головному шляху до Верхнього Перу[en] і Парагваю. Перше поселення на берегах річки Ареко засновують у XVII столітті єзуїтські місіонери. У 1710-1714 роках це поселення кілька разів постраждало від набігів керанді. Щоб отримати божий захист від ворожих індіанців, поселенці зводять каплицю на честь Святого Антонія Падуанського[3].
23 жовтня 1730 року було створено парафію Сан-Антоніо-де-Ареко, у якій на той час налічувалося 25 землевласників. Цю дату вважають днем заснування міста[3].
Під час англійський вторгнень[en] 1806—1807 років до Сан-Антоніо-де-Ареко засилали полонених британців.
Через стратегічне розташування міста у ході війни за незалежність і подальшого формування аргентинської держави його відвідувало багато історичних особистостей, зокрема Хосе де Сан-Мартін, Хуан Мануель де Росас, Факундо Кірога.
У вересні 1833 року Сан-Антоніо-де-Ареко відвідує англійський натураліст Чарльз Дарвін під час своєї навколосвітньої подорожі.
З середини XIX століття до Сан-Антоніо-де-Ареко починають масово прибувати мігранти з європейських країн: іспанці, хорвати, італійці, ірландці.
1892 року до Сан-Антоніо-де-Ареко було збудовано гілку залізниці[en] Пергаміно-Вікторія[en], яка сприяла розвитку містечка.
1926 року виходить книга Рікардо Гуїральдеса[en] «Дон Сегундо Сомбра», дія якої відбувається в Сан-Антоніо-де-Ареко. Вона стає дуже популярною в Аргентині і сприяє закріпленню за Сан-Антоніо-де-Ареко іміджу історичного міста, яке береже традиції. З 1939 року у місті починають проводити щорічний День Традиції — фестиваль, присвячений звичаям сільської Аргентини[3]. 1999 року президент Аргентини присвоює місту звання населеного пункту загальнодержавного історичного значення, а шести об'єктам у ньому — статус національної історичної пам'ятки. 2015 року згідно з законом № 27105 місто отримує звання Національної колиски традицій[4].
2015 року у місті було створено Національний університет Сан-Антоніо-де-Ареко[5], який пропонує навчання зі спеціальностей пов'язаних з сільським господарством, екологією, культурою.
Економіка[ред. | ред. код]
Основною галуззю економіки міста Сан-Антоніо-де-Ареко є сільське господарство. Окрім цього, розвинені народні ремесла — виробництво столове срібло[en], лимарство, ткацтво, виготовлення мотузок, металевих виробів, кераміки.
Важливу роль в економіці міста відіграє туризм, у першу чергу, внутрішній. Головними відвідувачами є переважно жителі Буенос-Айреса, яких приваблює традиційне життя Сан-Антоніо-де-Ареко, яке контрастує із сучасним стилем життя у столиці. Також місто приваблює іноземних туристів, зацікавлених у культурі гаучо. Основною туристичною атракцією Сан-Антоніо-де-Ареко є Національний фестиваль традицій, який проводиться щороку у листопаді і приваблює більше 20 тисяч відвідувачів[3]. Окрім цього, у місті функціонують вісім музеїв[4]:
- Креольський парк і музей гаучо імені Рікардо Гуїральдеса
- Культурний центр і музей «Usina Vieja»
- Музей «Лас Лілас де Ареко» (зібрання робіт художника Флоренсіо Моліни Кампоса)
- Музей електричного кооперативу Антоніо Паццальї
- Музей столового срібла Драгі
- Музей пам'яті Освальдо Гаспаріні
- Музей-ательє Ла Рекова
- Музей імміграції «Обличчя пампи»
-
Типова вулиця Сан-Антоніо-де-Ареко -
Ріг вулиць -
Банк -
Музей гаучо -
Старовинна садиба -
Старовинна садиба
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.clarin.com/viajes/escapadas-busca-arte-plateros-san-antonio-areco-general-madariaga_0_gDKi84bwn.html
- ↑ https://www.cityoflaredo.com/SisterCities/SisterCityIndex.htm
- ↑ а б в г La Ciudad. Офіційний сайт Сан-Антоніо-де-Ареко (іспанською) . 2016. Архів оригіналу за 11 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
- ↑ а б Vacaciones en San Antonio de Areco (іспанською) . Архів оригіналу за 11 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
- ↑ Educación. Офіційний сайт Сан-Антоніо-де-Ареко (іспанською) . Архів оригіналу за 11 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- www.areco.gob.ar — офіційний сайт «Сан-Антоніо-де-Ареко».
- Сторінка про Сан-Антоніо-де-Ареко на сайті Міністерства внутрішніх справ Аргентини(ісп.)
- Неофіційний сайт міста Сан-Антоніо-де-Ареко(ісп.)
- Туристичний сайт міста Сан-Антоніо-де-Ареко(ісп.)
- Новинний портал міста Сан-Антоніо-де-Ареко(ісп.)
- Національний університет Сан-Антоніо-де-Ареко(ісп.)