Сан-Карло-алле-Кваттро-Фонтане

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сан-Карло-алле-Кваттро-Фонтане
Церква Сан Сан Карло алле Кваттро Фонтане, фасад
41°54′06″ пн. ш. 12°29′27″ сх. д. / 41.90167° пн. ш. 12.49083° сх. д. / 41.90167; 12.49083Координати: 41°54′06″ пн. ш. 12°29′27″ сх. д. / 41.90167° пн. ш. 12.49083° сх. д. / 41.90167; 12.49083
Тип спорудицерква[1][2]
РозташуванняІталія ІталіяРим
Архітекторпроєкт Франческо Борроміні
ІнженерФранческо Борроміні
Початок будівництва1638
Кінець будівництва1641, 1670 — 1680
Стильрозвинене бароко
Належністькатолицизм
Єпархіяримська дієцезія
Станнаціональна спадщина Італіїd[2]
АдресаРим, біля чотирьох фонтанів
ЕпонімКарло Борромео
ПрисвяченняКарло Борромео
Вебсайтsancarlino.eu
Сан-Карло-алле-Кваттро-Фонтане. Карта розташування: Італія
Сан-Карло-алле-Кваттро-Фонтане
Сан-Карло-алле-Кваттро-Фонтане (Італія)
Мапа
CMNS: Сан-Карло-алле-Кваттро-Фонтане у Вікісховищі

Сан Карло алле Кваттро Фонтане (італ. San Carlo alle Quattro Fontane, також San Carlino, що означає «церква св. Карла біля чотирьох фонтанів») — еталон химерної барокової криволінійності, спроєктований і побудований у Римі одним з найекстравагантніших майстрів бароко — Франческо Борроміні.

Історія

[ред. | ред. код]

Будувалася вона за одним з перших самостійних проєктів Борроміні у 1638–1677 рр. і була освячена на честь канонізованого міланського кардинала і реформатора церкви Карло Борромео ( архієпископа з Мілана ), а також Пресвятої Трійці. Церкву можна назвати важливішим проєктом життя Борроміні, оскільки було завершено її будову вже після його смерті. Замовниками були ченці іспанського ордену трінітаріїв.

Кути церкви — зрізані і біля них розташовані чотири скульптурні групи з фонтанами, звідси назва — алле Кватро Фонтане. Фігури ангелів підтримують великий овал із зображенням герба. Внутрішнє оздоблення виконано у білому кольорі і вважається одним з перших творінь епохи розквіту римського бароко. Будівля в перерізі утворює овал, перекритий куполом, по сторонах розташовані дві невеликі каплички. Каплиця в нижній частині церкви була передбачена як місце поховання архітектора, однак Борроміні, який покінчив життя самогубством, був похований поруч з його дядьком Карло Мадерно в римські церкві Сан-Джованні-дей-Фіорентіні.

Уславлений фасад

[ред. | ред. код]

Багато вражень на сучасних майстру архітекторів справив хвилястий фасад церкви, обернутий на вузьку римську вуличку. Він розбитий на два яруси величним карнизом і прикрашений щільно розташованими колонами і нішами. Ніші першого ярусу прикрашені скульптурами, верхні залишені порожніми. Але фасад створений племінником архітектора в період 16641667 років — Бернардо Борроміні після вивченні малюнків і проєктів дяді, які той не встиг знищити в скрутні дні наприкінці життя.

Реставрація

[ред. | ред. код]

У 1999 році церква ґрунтовно відреставрована.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. archINFORM — 1994.
  2. а б в dati.beniculturali.it — 2014.

Джерела

[ред. | ред. код]

Офіційна сторінка

  • Piero Bianconi, Francesco Borromini. Vita, opere, fortuna, Istituto grafico Casagrande S.A., Bellinzona 1967.
  • Claudio Rendina: „Le Chiese di Roma“, Newton & Compton Editori, Roma 2007. ISBN 978-88-541-0931-5
  • Francesca Maria D’Agnelli: „San Carlo alle Quattro Fontane“, Tiferno Grafica, Città di Castello 2007. ISBN 88-731-1467-9

Посилання

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]