Сан-Лоренсо (Аргентина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сан-Лоренсо
San Lorenzo

Герб
герб
Авеніда-дель-Комбате
Авеніда-дель-Комбате
Розташування департаменту Сан-Лоренсо у провінції Санта-Фе
Розташування департаменту Сан-Лоренсо у провінції Санта-Фе
Основні дані
32°44′29″ пд. ш. 60°44′42″ зх. д. / 32.74139° пд. ш. 60.74500° зх. д. / -32.74139; -60.74500Координати: 32°44′29″ пд. ш. 60°44′42″ зх. д. / 32.74139° пд. ш. 60.74500° зх. д. / -32.74139; -60.74500
Країна Аргентина Аргентина
Регіон Bandera de la Provincia de Santa Fe.svg провінція Санта-Фе
Засновано 6 травня 1796
Площа 32 км²
Населення 43 520 осіб (2001)
· густота 1360 осіб/км²
Агломерація Великий Росаріо
Висота НРМ 4  м
Телефонний код (+54) 3476
Часовий пояс UTC-3
GeoNames 3948970
OSM пошук у Nominatim
Поштові індекси S2200
Міська влада
Адреса Bv. Urquiza 517
Мер міста Леонардо Раймундо
Веб-сторінка www.SanLorenzo.gov.ar
Мапа
Сан-Лоренсо. Карта розташування: Аргентина
Сан-Лоренсо
Сан-Лоренсо
Сан-Лоренсо (Аргентина)
Провінція Санта-Фе
Сан-Лоренсо
Сан-Лоренсо
Сан-Лоренсо (Санта-Фе (провінція)|Провінція Санта-Фе)


CMNS: Сан-Лоренсо на Вікісховищі

Сан-Лоре́нсо (ісп. San Lorenzo) — місто в Аргентині, у провінції Санта-Фе, центр департаменту Сан-Лоренсо. Знаходиться на північній околиці міста Росаріо, з яким зв'язане залізницями та автошляхами, є містом-супутником агломерації Великий Росаріо.

Історія[ред. | ред. код]

Битва при Сан-Лоренсо
Монастир Сан-Карлос

1720 року Товариство Ісуса збудувало у цій місцевості місію, названу Сан-Мігель-де-Карканьяль (ісп. San Miguel del Carcarañal). Монахи-місіонери жили переважно натуральним господарством. Деякі будівлі місії знаходилися біля витоку річки Сан-Лоренсо.

30 жовтня 1768 року указом короля Карлоса III єзуїти були відкликані з американських колоній. Місія Сан-Мігель перейшла під юрисдикцію Ради священнослужителів Санта-Фе і 1774 року була продана з торгів.

1 січня 1780 року каплиця Сан-Мігель старої місії перейшла до рук невеличкої групи францисканців. 1790 року францисканцям були подаровані й навколишні землі. 6 травня 1796 року монахи переїхали до нової будівлі — монастиря святого Карло Борромео, навколо якої й виросло місто Сан-Лоренсо.

Точна дата заснування Сан-Лоренсо невідома, але Муніципальна рада 1984 року вирішила вважати офіційним днем створення міста 6 травня 1796 року. В цей день до міста прибули проповідники-францисканці, які розпочали проповідь Євангелія у цій місцевості.

Біля міста 3 лютого 1813 року відбулася історично важлива битва, в якій борці за незалежність Аргентини під керівництвом Хосе де Сан-Мартіна перемогли вояків іспанської корони. Це була перша битва у війні за незалежність Аргентини і єдина під керівництвом Сан-Мартіна, яка проходила на території, яка входить до сучасної Аргентини. У Сан-Лоренсо є музей, присвячений цій битві, який знаходиться у Монастирі Сан-Карлос (збудований у XVIII ст). 25 травня 1965 року у місті було встановлено пам'ятник генералу Сан-Мартіну.

У Сан-Лоренсо була відкрита перша державна школа після Травневої Революції 1810 року.

12 квітня 1819 року у Монастирі Сан-Карлос було підписано перемир'я між Мануелем Бельграно і Естаніслао Лопесом.

1840 року у місті була переможена французька ескадра, яка намагалася піднятися по Парані.

16 січня 1846 року генерал Лусіо Норберто Мансілья зустрівся у бою із військами роялістів біля монастиря Сан-Карлос.

Економіка[ред. | ред. код]

Річковий порт Сан-Лоренсо

Місто розташоване на правому березі річки Парана і має річковий порт, який є головним постачальником доходів і робочих місць Сан-Лоренсо.

Портовий комплекс Сан-Лоренсо — Сан-Мартін (ісп. Complejo Portuario San Lorenzo - Puerto San Martín) — це група приватних терміналів і пристаней, з яких відвантажуються зернові, субпродукти, олійні культури, паливо, нафта та інша гірнича сировина, хімікати з центру, узбережжя і північного заходу Аргентини. Порт є найбільшим експортним центром країни — на нього припадає 39,2% аргентинського експорту зернових і олійних культур. Глибина води порту становить близько 11 метрів.

У порту Сан-Лоренсо також діє митниця.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат Сан-Лоренсо
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
Середній максимум, °C 31,2 29,2 26,7 23,2 19,7 16,2 15,9 18,4 20,4 23,6 26,7 29,7
Середня температура, °C 24,8 23,4 20,9 17,2 13,6 10,1 10,0 12,0 13,9 17,8 20,9 23,3
Середній мінімум, °C 18,4 17,7 15,5 12,0 8,2 5,1 4,9 6,5 7,8 11,6 14,7 17,1
Норма опадів, мм 98.3 124.1 120.2 88.0 64.9 19.5 29.5 31.0 56.4 100.6 107.4 93.3
Джерело: http://www.smn.gov.ar/?mod=clima&id=30&provincia=Santa%20Fe&ciudad=Rosario


Населення[ред. | ред. код]

Динаміка чисельності населення[1][2]:

Туристичні принади[ред. | ред. код]

Пам'ятник генералу Сан-Мартіну

Місто Сан-Лоренсо має такі туристичні принади:

  • Історичний музей Монастир Святого Карло Борромео (ісп. Museo Histórico del Convento de San Carlos Borromeo) — колишній францисканський монастир у колоніальному стилі, збудований 1792 року замість каплиці єзуїтів на березі річки Карканья. Перед битвою при Сан-Лоренсо у монастирі жив Хосе де Сан-Мартін і його військо. Також комплекс включає церкву 1807 року, збудовану архітектором Хуаном Баутістою Сагісмундо. Зараз у будівлях монастиря функціонує музей, який має експозиції релігійного мистецтва, а також присвячені історії самого храму і роботі францисканців, кладовище, де поховані солдати, які загинули у битві при Сан-Лоренсо, кімната-музей Сан-Мартіна тощо. 2 жовтня 1940 року монастир було визнано національною пам'яткою.
  • Поле битви при Сан-Лоренсо і пам'ятник полеглим у ній (ісп. Campo de la Gloria), який також визнано національною пам'яткою.

Видатні особи[ред. | ред. код]

У Сан-Лоренсо народилися такі відомі люди:

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]