Сан-Ніколас-де-лос-Арройос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сан-Ніколас-де-лос-Аройос)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сан-Ніколас-де-лос-Арройос
ісп. San Nicolás de los Arroyos
Герб
Герб Сан-Ніколас-де-лос-Арройоса
Краєвид міста
Краєвид міста
Краєвид міста
Основні дані
33°20′00″ пд. ш. 60°13′00″ зх. д. / 33.33333° пд. ш. 60.21667° зх. д. / -33.33333; -60.21667Координати: 33°20′00″ пд. ш. 60°13′00″ зх. д. / 33.33333° пд. ш. 60.21667° зх. д. / -33.33333; -60.21667
Країна Аргентина Аргентина
Регіон  Буенос-Айрес
Столиця для Сан-Ніколас (округ) (округ, муніципалітет)
Засновано 14 квітня 1748
Статус міста 1819
Населення 133 602 осіб (2010)
Агломерація Великий Сан-Ніколас-де-лос-Арройос
Висота НРМ 17 м
Назва мешканців nicoleño
Міста-побратими Кампомороне
Телефонний код (+54) 336
Часовий пояс UTC-3
GeoNames 3836846
OSM 2453690 ·R (Сан-Ніколас (округ))
Поштові індекси 2900
Міська влада
Мер міста Мануель Пассалья
Вебсайт SanNicolas.gov.ar
Мапа
Мапа
Сан-Ніколас-де-лос-Арройос. Карта розташування: Аргентина
Сан-Ніколас-де-лос-Арройос
Сан-Ніколас-де-лос-Арройос
Сан-Ніколас-де-лос-Арройос (Аргентина)
Провінція Буенос-Айрес
Сан-Ніколас-де-лос-Арройос
Сан-Ніколас-де-лос-Арройос
Сан-Ніколас-де-лос-Арройос (Буенос-Айрес (провінція)|Провінція Буенос-Айрес)


CMNS: Сан-Ніколас-де-лос-Арройос у Вікісховищі

Сан-Нікола́с-де-лос-Арро́йос (ісп. San Nicolás de los Arroyos) — місто в аргентинській провінції Буенос-Айрес, адміністративний центр округу Сан-Ніколас.

Історія[ред. | ред. код]

1626 року губернатор Ріо-де-ла-Плати[en] Ернандо Ар'яс де Сааведра[en] наказав збудувати у місцевості, де зараз знаходиться Сан-Ніколас-де-лос-Арройос поселення, яке стало відомим під назвою Лас-Ерманас. Це було перше поселення європейських колоністів на цій території.

1730 року було створено парафію Лос-Арройос. 1744 року було проведено перший перепис населення у цій парафії. Чисельність населення у ній склала 948 осіб[1].

Школа №1

14 квітня 1748 року вважається днем заснування міста Сан-Ніколас-де-лос-Арройос. У цей день дружина Рафаеля де Агілара отримала у спадок від батька велику земельну ділянку у цій місцевості. Загалом землі подружжя Агіларів нині складають округ Сан-Ніколас. Рафаель де Агілар зайнявся організацією поселення і дав йому назву Сан-Ніколас на честь Святого Миколая з Мир Лікійських, який вважався покровителем родини.

1755 року у поселенні було збудовано каплицю, присвячену Св. Миколаю, яка простояла майже сто років, поки не була знищена пожежею.

1766 року було призначено першого мера Сан-Ніколаса. Ним став Симон Гонсалес.

1774 року у Сан-Ніколасі при церкві було відкрито першу школу.

Кафедральний собор

1775 року було вперше офіційно затверджено межі Сан-Ніколаса.

1819 року Національний конгрес Аргентини надає Сан-Ніколасу статус міста. 1821 року Святий Миколай був офіційно названий покровителем міста.

1827 року у місті було встановлене першу систему освітлення вулиць.

Близькість до кордону між Буенос-Айресом і двома іншими великими аргентинськими провінціями зробила місто місцем запеклої боротьби між федералістами і унітаріями у ході громадянської війни в середині 19 ст. 31 травня 1852 року у Сан-Ніколасі було підписано Сан-Ніколасський договір[en], який передбачав скликання асамблеї для затвердження Конституції Аргентини й подальшу організацію Аргентинської республіки.

1852 року розпочалося будівництво міського Кафедрального собору на заміну старої каплиці.

1857 року у місті починає виходити перша газета.

1868 року у Сан-Ніколасі трапилася велика епідемія холери, а 1876 року - черевного тифу.

Муніципальний театр

З 1880-х років розпочинається стрімкий розвиток міста. 1882 року у місті відкривається перший у Південній Америці холодокомбінат, який починає випускати заморожені м'ясопродукти. 1884 року до Сан-Ніколаса приходить залізниця, що значно полегшило зв'язки з сусідніми великими містами Буенос-Айрес і Росаріо, що дало поштовх до розвитку усіх галузей економіки міста. У це десятиріччя у місті організовують газове освітлення вулиць і відкривають першу трамвайну лінію. Місто стає другим в Аргентині, де починають використовувати електроенергію для потреб населення.

1908 року у Сан-Ніколас-де-лос-Арройосі відкривається Муніципальний театр імені Рафаеля де Агілара.

За часів правління Перона у місті будується три значних індустріальних об'єкта: електростанція, металургійний і спиртовий завод. Металургійний комбінат стає найбільшим в Аргентині.

1961 року місто було газифіковано.

Населення[ред. | ред. код]

Сан-Ніколас-де-лос-Арройос — п'яте за величиною місто провінції Буенос-Айрес. Навколо міста зосереджується міська агломерація Великий Сан-Ніколас-де-лос-Арройос, до складу якої окрім самого Сан-Ніколаса входять населені пункти Кампос-Сальєс і Арройо-дель-Медіо.

Економіка[ред. | ред. код]

Економіка міста Сан-Ніколас-де-лос-Арройос сильно залежить від металургійного комбінату «Ternium». Також важливими є сільське господарство і діяльність порту. Порт знаходиться на р. Парана, яка у цьому місці має глибину 34 м, тому він здатний приймати досить великі судна. Основною продукцією, яка проходить через порт, є зерно і сталь.

З 1980-х років у місті почав розвиватися туризм, передусім релігійний. Паломники відвідують Сан-Ніколас-де-лос-Арройос, щоб побачити місце, де жінці було видіння Діви Марії.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат Сан-Ніколас-де-лос-Арройоса (1961—1990)
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 40,5 38,9 37,0 33,8 32,9 29,0 31,6 36,1 37,3 37,7 37,6 40,3 40,5
Середній максимум, °C 30,8 29,5 27,0 23,4 20,2 16,5 16,4 18,3 20,7 23,6 26,6 29,5 23,5
Середня температура, °C 24,2 23,1 20,8 17,1 13,7 10,3 10,3 11,5 13,9 17,3 20,3 23,0 17,1
Середній мінімум, °C 17,7 17,0 15,2 11,7 8,3 5,3 5,3 5,7 7,6 10,9 13,8 16,4 11,2
Абсолютний мінімум, °C 7,0 6,2 3,1 −0,3 −5,7 −5,7 −6,9 −7,8 −4,8 −1,2 1,8 5,1 −7,8
Годин сонячного сяйва 313,1 271,2 244,9 216,0 189,1 150,0 164,3 201,5 201,0 232,5 270,0 291,4 2745,0
Норма опадів, мм 104.5 116.4 164.6 79.7 46.7 36.6 36.8 36.7 61.6 91.8 98.3 120.0 993.7
Днів з опадами 9 8 9 7 6 5 5 5 6 9 9 9 87
Вологість повітря, % 69 72 78 81 82 82 82 77 74 73 70 68 76
Джерело: http://www.smn.gov.ar/

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. De la Torre, José (1947). Historia de San Nicolás de los Arroyos. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)