Сан-П'єтро-ін-Вінколі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сан-П'єтро-ін-Вінколі

San Pietro in Vincoli, Rome.jpg

41°53′37″ пн. ш. 12°29′35″ сх. д. / 41.89387222224977592° пн. ш. 12.493069444471777° сх. д. / 41.89387222224977592; 12.493069444471777Координати: 41°53′37″ пн. ш. 12°29′35″ сх. д. / 41.89387222224977592° пн. ш. 12.493069444471777° сх. д. / 41.89387222224977592; 12.493069444471777
Країна Flag of Italy.svg Італія[1]
Розташування Рим[1]
Тип церква
мала базиліка і базиліка
Стиль Архітектура Відродження
Засновник Ліцінія Євдоксія
Дата заснування 5 століття
Адреса piazza San Pietro in Vincoli - Roma[1]

Сан-П'єтро-ін-Вінколі. Карта розташування: Італія
Сан-П'єтро-ін-Вінколі
Сан-П'єтро-ін-Вінколі
Сан-П'єтро-ін-Вінколі (Італія)
Сан-П'єтро-ін-Вінколі у Вікісховищі?
Фасад церкви

Сан-П'єтро-ін-Вінколі (італ. San Pietro in Vincoliсвятий Петро в кайданах) — одна із семи великих (паломницьких) базилік Риму, побудована на кошти імператриці Євдоксії для зберігання «чесних кайданів» св. Петра, які вона передала папі Леву I. У ці окови (Vincoli) св. апостол Петро був закутий у Мамертинські в'язниці (лат. Carcer Tullianus).

Історія[ред. | ред. код]

Церква знаходиться на Есквіліні. Фундамент церкви закладений у 431 на місті старої будівлі з 2 ст. Вісім років пізніше церква освячена Сікстом III.

Багаторазово перебудовувалася: фасад завершено в 1475, дворик — ще через кілька років. У храмі поховані художник Антоніо Полайоло і могутній папа Юлій II. Проект папської гробниці склав Мікеланджело, йому належать статуї Лії, і Рахілі і знаменитий «Мойсей» з ріжками (1515 р.), які символізують промені світла, що виходять від голови пророка.


Галерея[ред. | ред. код]

Титулярна церква[ред. | ред. код]

Церква Сан П'єтро ін Вінколі є титулярною церквою, кардиналом-священиком з титулом церкви Сан П'єтро ін Вінколі з 20 листопада 2010 року є американський кардинал Дональд Вільям Вюрл.


Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в dati.beniculturali.it — 2014.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Christoph Wetzel: Reclams Buch der Kunst. Stuttgart: Philipp Reclam jun., 2001. ISBN 3-15-010476-9