Сапожко Ігор Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сапожко Ігор Васильович
Сапожко Ігор Васильович
Міський голова Броварів
Нині на посаді
На посаді з в.о. з 24 липня 2008,
міський голова і голова ради ОТГ з 31 жовтня 2010 до цього часу
Попередник Віктор Антоненко
Народився 1 вересня 1977(1977-09-01) (43 роки)
Київ
Відомий як політик
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Освіта Національна академія державного управління при Президентові України (НАДУ)
Політична партія Партія регіонів
У шлюбі з Марина Анатоліївна
Діти донька та син

Сапо́жко І́гор Васи́льович (нар. 1 вересня 1977(19770901), Київ) — міський голова Броварів із 2010 року, виконував обов'язки мера міста з 2008 року. Депутат і секретар Броварської міської ради з 2006 року, висувався за списками ВО «Батьківщина». На посаду міського голови у 2010 році балотувався від Партії регіонів, з якої вийшов під кінець Євромайдану — 20 лютого 2014 року.

Дитинство та юнацтво[ред. | ред. код]

Ігор Сапожко народився 1 вересня 1977 року в місті Києві. Родина мешкала на вулиці Архітектора Вербицького, що на Харківському масиві столиці.[1][2].

Освіта[ред. | ред. код]

Згідно з офіційною біографією, 1992 року Ігор Сапожко закінчив київську ЗОШ № 237. Одразу після цього вступив до ПТУ № 16 на деревоообробну спеціалізацію[1], яке закінчив у 1995 році.[3][4]

Із 2002 до 2007 навчався за юридичною спеціальністю «Правознавство» у Київському національному університеті внутрішніх справ (нині академія).[3][4]

У 2010 році, вже будучи міським головою, здобув другу вищу освіту та отримав ступінь магістра за спеціальністю «державне управління» в Національній академії державного управління при Президентові України.[3][4]

Доросле життя[ред. | ред. код]

Із 1996 по 2006 роки Ігор Сапожко був помічником депутата. За твердженням деяких ЗМІ, цей факт із біографії не відповідає дійсності.[1][5]

Оголошення про розшук Ігоря Сапожка

У випуску газети «Киевские ведомости» від 29 квітня 1998 року розповіли історію про конфлікт і подальший збройний напад на охорону кіоска на Харківському масиві Києва, що стався 27 квітня, внаслідок якого загинув 23-річний Іван Касьяненко. Після цього у газеті «Факты и комментарии» від 26 травня 1998 року з'явилось оголошення від Харківського РУ ГУ МВС України в місті Києві із повідомленням про розшук. Серед чотирьох чоловіків, яких правоохоронці оголосили у розшук, був Ігор Сапожко.[1] У 2015 році у відповідь на депутатський запит Міністерство внутрішніх справ України повідомило, що з'ясувати всі обставини події неможливо, оскільки матеріали кримінальної справи передали до прокуратури. За інформацією Генеральної прокуратури України, наданою того ж року, матеріали справи були знищені.[2][6][7]

За даними офіційної біографії, з 25 листопада 2000 року до 15 вересня 2003 року Ігор Сапожко працював водієм: спершу в МПП «Іскандер», згодом у ЗАТ «Познякижитлобуд». Із 17 листопада 2004 року — працював менеджером-консультантом у ВАТ «Лопас», роком раніше отримавши посаду юрисконсульта.[3][4]

26 березня 2006 року Ігор Сапожко був обраний депутатом Броварської міської ради на місцевих виборах за списками ВО «Батьківщина». З 17 травня 2006 року він обійняв посаду секретаря міськради. Із 24 липня 2008 року, після висловлення недовіри попередньому голові Віктору Антоненку, став виконувачем обов'язків голови Броварської міської ради.[8][2]

На початку 2010 року, одразу після приходу до влади в Україні Віктора Януковича, Ігор Сапожко переходить до лав Партії регіонів.[9] На місцевих виборах 31 жовтня 2010 року він балотувався від цієї політичної силиї — на посаду міського голови Броварів. 2 листопада 2010 року його проголосили переможцем на виборах.[8][10]

У 2012[11] і 2013[12] роках Ігоря Сапожка номінували на титул української премії «Людина року» в номінації «Міський голова року». Переможцем він не став.[13][14]

Віче на майдані Свободи у Броварах з вимогою відставки Ігоря Сапожка з посади міського голови, 24 лютого 2014 року

20 лютого 2014 року Ігор Сапожко оголосив про свій вихід із Партії регіонів і про припинення існування фракції партії в Броварськiй міській раді.[15][16][17]

27 вересня 2015 року як безпартійний[18] Ігор Сапожко висунув свою кандидатуру на посаду міського голови Броварів на місцевих виборах 2015 року як самовисуванець.[19] Однак, відповідно до матеріалів передвиборчої агітації, Ігор Сапожко та Українська партія «Єдність» (голова — Олександр Омельченко) йшли на виборах спільною командою.[20][21][22] 29 жовтня стали відомими результати виборів, відповідно до яких міським головою Броварів лишився Ігор Сапожко.[23][24]

Обраний на місцевих перевиборах 17 січня 2021 року головою ради Броварської ОТГ, де висувався від партії свого імені — Команди Ігоря Сапожка «Єдність».[25][26]

Родина та проживання[ред. | ред. код]

Разом із сім'єю Ігор Сапожко мешкає у садибі в селі Гнідині Бориспільського району Київської області.[27]

Склад його родини такий.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и Політичний «феномен» Ігоря Сапожка: від київського рекетира до броварського мера. Частина 1. Темне минуле. Маєш право знати. 03.08.2015
  2. а б в Мнение: Нынешняя власть допускает «ошибку им. Януковича» (рос.). Аргумент. 09.10.2015
  3. а б в г Сапожко Ігор Васильович (Біографія). Маєш право знати. Процитовано 2013-02-16. 
  4. а б в г д е ж Сапожко Ігор Васильович: біографія. Броварська міська рада (офіційний сайт). Архів оригіналу за 2013-03-29. Процитовано 2013-02-16. 
  5. Фальшивые кандидаты — поддельные выборы? (рос.). Украина криминальная. 08.10.2015
  6. Народний депутат Віталій Купрій: «Фігурант кримінальної справи Ігор Сапожко балотується на мера Броварів!» Громадський захист Київщини (Зареєстроване ЗМІ: КІ-№ 144Р від 06.03.2012). № 22 (72), стор. 1 і 6. 12.10.2015.
  7. ДЕПУТАТСЬКИЙ ЗАПИТ № 11/10-261. Верховна Рада України. 13.02.2015
  8. а б Результати виборів мера. Блог Територія правди. Процитовано 2013-02-16. 
  9. Політичний «феномен» Ігоря Сапожка. Частина 2. Стрімка політична кар'єра в Броварах: талант чи впливові покровителі?. Маєш право знати. 13.08.2015
  10. Броварська міська рада. Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 2015-09-23. Процитовано 2013-02-16. 
  11. Претендентами на титул «Людина року — 2012» стали відомі політики та скандальні мери УНІАН. 14.11.2012
  12. Названо претендентів на здобуття титулу «Людина року - 2013». ТСН. 1+1. 25.11.2013
  13. [1]. Маєш право знати. 25.03.2013
  14. Визначені володарі премії «Людина року — 2013» Архівовано 26 листопад 2016 у Wayback Machine.. УНІАН. 24.03.2014
  15. Революція в Броварах: хроніка 20 лютого. Маєш право знати. 21.02.2014
  16. Мер Броварів Сапожко вийшов з ПР, фракція у міськраді припинила існування. 112 Україна. 20.02.2014
  17. Звернення Сапожка до броварчан (відео). Андрій Качор // ЕКТА Бровари. 22.02.2014
  18. [2] Архівовано 26 листопад 2016 у Wayback Machine.. Центральна виборча комісія України. 2015
  19. Ігор Сапожко «самовисунувся» на посаду мера Броварів. Рішення про реєстрацію кандидата ще немає. Маєш право знати. 28.09.2015
  20. [3]. УП «Єдність». Жовтень 2015
  21. [4] (фото). Наш край. 20.10.2015
  22. Бровари: як екс-регіонал сформував більшість завдяки «опозиціонерам». Чесно. 29.03.2016
  23. Броварська міська рада Архівовано 17 листопад 2015 у Wayback Machine.. Центральна виборча комісія. Жовтень 2015 року
  24. Постанова Броварської міської виборчої комісії щодо встановлення результатів виборів Броварського міського голови. Маєш право знати. 30.10.2015
  25. Ігор Сапожко – мер, у міськраду його команда «заходить» більшістю мандатів, – офіційні підсумки перевиборів. Трибуна-Бровари. 22.01.2021
  26. Перевибори в Броварах: поіменно та в цифрах. ПРОТОКОЛИ голосування. Трибуна-Бровари. 23.01.2021
  27. Політичний «феномен» Ігоря Сапожка: від київського рекетира до броварського мера. Частина 4: заключна. Маєш право знати. 15.09.2016
  28. а б Сапожко Ігор Васильович. Бровари, неофіційний сайт. Архів оригіналу за 2012-05-30. Процитовано 2013-02-16. 
  29. Е-декларація Сапожка Ігоря Васильовича. НАЗК. 2016

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]