Саратовський університет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Саратовський державний університет
рос. Саратовский государственный университет
СДУ
Сгу Logo.png
Univer saratov.JPG
51°32′19″ пн. ш. 46°00′28″ зх. д. / 51.538750° пн. ш. 46.007972° зх. д. / 51.538750; -46.007972
Міжнародна назва англ. Saratov State University named after N.G. Chernyshevsky
Назва латиною лат. Universitas Saratovensis
Тип університет
Країна Flag of Russia.svg Росія
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Розташування Росія Росія
Засновано 10 червня 1909
Акредитація ВНЗ  рівня
Президент Косович Леонід Юрійович
Ректор Чумаченко Олексій Миколайович
Студентів 29820
Співробітників 1704
Аспірантів 590
Докторів 239
Кандидатів 879
Випускники :Категорія:Випускники Саратовського університету
Штаб-квартира Саратов
Адреса РФ, м. Саратов, 410012, вул. Астраханська № 83.
Телефон/факс тел. +7 (8452) 26-16-96; факс +7 (8452) 27-85-29
Сайт sgu.ru
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора
Саратовський університет у Вікісховищі?

Саратовський державний університет, Національний дослідницький Саратовський державний університет, Саратовський державний університет імені М. Г. Чернишевського (рос. Сара́товский госуда́рственный университе́т и́мени Н. Г. Черныше́вского, Национальный исследовательский Саратовский государственный университет) — найстаріший вищий навчальний заклад міста Саратова, один із найстаріших університетів у Росії. Заснований в 1909 році. Носить ім'я М. Г. Чернишевського. До Жовтневого перевороту 1917 р. мав назву Імператорський Миколаївський Саратовський Університет. Входить до Асоціації класичних університетів Росії. Має статус Національного дослідницького університету Росії.

Історія[ред. | ред. код]

СДУ в день відкриття, 10 грудня 1909 р.
Комісія з утворення Саратовського університету. Сидять зліва направо: професор М. Г. Ушинський, професор Е. А. Незнамов, міністр народної освіти П. М. Кауфман, професор В. П. Амалицький, професор А. І. Щербаков; стоять: професор О. А. Жандр, професор І. П. Філевич (1907 р.)

Законопроект про відкриття університету в м. Саратові був затверджений імператором Миколою II 10 червня 1909 р.. Ця подія стала можливою завдяки наполегливості саратовської громадськості, адміністрації та прем'єр-міністра Столипіна П. А.. Навчальний заклад було відкрито 6 грудня 1909 р. як «Імператорський Миколаївський університет». Головний архітектор-будівельник навчальних корпусів університету — Мюфке К. Л.. Перші 8 років свого існування він складався тільки з одного факультету — медичного. Постановою Тимчасового уряду Російської імперії від 1 липня 1917 року було засновані фізико-математичний, історико-філологічний і юридичний факультети[1]. У жовтня 1923 р. університет був перейменований на Саратовський державний університет імені М. Г. Чернишевського.

Перший ректор університету — Розумовський Василь Іванович — лікар, вчений і громадський діяч. В університеті працював відомий російський лікар і мемуарист Петро Карлович Галлер. Спочатку до складу університету входив тільки один медичний факультет. Пізніше в 1917 році відкрилися фізико-математичний, історико-філологічний і юридичний факультети. З 1918 р. до 1921 р. на агрономічному факультеті працював засновник російської генетики Вавилов М. І.. У 1922 р. агрономічний факультет був перетворений в самостійний Сільськогосподарський інститут. У 1930 р. медичний факультет був перетворений в Медичний інститут. У 1931 р. на базі факультету радянського будівництва і права був створений Інститут радянського права, нині є Саратовською державною академією права. В тому ж році педагогічний факультет став Педагогічним інститутом.

У роки Другої світової війни в Саратов був евакуйований Ленінградський університет.

У 1998 р. рішенням Уряду Російської Федерації до складу СДУ були включені Саратовський і Балашовський педагогічні інститути, Коледж радіоелектроніки та політехнікум.

У структуру СДУ входять 15 факультетів. Освітній і науково-дослідний процес в університеті забезпечують 166 кафедр, в тому числі 12 базових. До складу університету входять Зональна наукова бібліотека, Поволзький регіональний центр нових інформаційних технологій, Обчислювальний центр, лабораторії, музей, видавництво й друкарня.

У СДУ реалізується безперервний цикл підготовки: довузівська підготовка — середня професійна освіта, вища професійна освіта, фундаментальна наукова освіта, підвищення кваліфікації та перепідготовка фахівців. У СДУ навчається 26342 студента (понад 600 з яких - іноземці для РФ) і 590 аспірантів. Навчання здійснюється за 82 спеціальностями вищої професійної освіти, 21 — середньої професійної освіти, 61 — аспірантури, 5 — докторантури, 28 напрямками бакалаврату та 13 напрямами магістратури, 15 програмами додаткової професійної освіти, 26 — професійної підготовки. У СДУ працює 1704 викладачі та наукові співробітники, в тому числі 239 докторів наук і 879 кандидатів наук. Серед провідних професорів університету — 8 заслужених діячів науки РФ, 1 член-кореспондент РАН. В університеті багато десятиліть успішно функціонує аспірантура і докторантура, діють 15 докторських дисертаційних рад по 37 наукових спеціальностей.

З 2002 року СДУ бере участь в чемпіонаті світу з програмування «ACM ICPC». У 2013 р. на рахунку університету 5 срібних медалей, дві золоті медалі, титул чемпіонів Європи 2002 року і титул чемпіонів світу 2006 року[2][3][4][5][6][7][8].

У 2010 р. СДУ став національним дослідницьким університетом РФ[9].

СДУ входить в двадцятку найкращих вишів РФ (у 2011 році зайняв 13-14 місце)[10].

Факультети[ред. | ред. код]

Інститути університету[ред. | ред. код]

Педагогічний інститут СДУ[ред. | ред. код]

Включений до складу СДУ в 1997 році з шістьма факультетами:

У 2011 р. педагогічний інститут як структурний підрозділ університету перестав існувати, а факультети реорганізовані.

Балашовський інститут СДУ[ред. | ред. код]

Включає наступні факультети в м. Балашов:

Коледж радіоелектроніки імені П. М. Яблочкова[ред. | ред. код]

Заклад імені Яблочков П. М. включає наступні відділення:

  • приладобудівне;
  • радіоелектронне;
  • машинобудівне.

Коледж управління та сервісу[ред. | ред. код]

Спеціальності:

Геологічний коледж[ред. | ред. код]

Включає наступні відділення:

Ректори університету[ред. | ред. код]

  • 1909—1912 рр. — Розумовський Василь Іванович;
  • 7 травня — 27 жовтень 1912 р. — Чуєвський Іван Опанасович;
  • 1912—1913 рр. — Стадницький Микола Григорович;
  • 1913—1918 рр. — Заболотнов Петро Павлович;
  • 5 травня — 28 вересня 1918 р. — Арнольдов Володимир Андрійович;
  • 1918—1921 рр. — Зернов Володимир Дмитрович;
  • 1921—1922 рр. — Голубєв Володимир Васильович;
  • 1923—1928 рр. — Миротворцев Сергій Романович;
  • 1928—1932; з 1930 р. — Каценбоген Соломон Захарович;
  • 1932—1935 рр. — Рамзаєв Дмитро Олександрович;
  • 1935—1937 рр. — Хворостин Гавриїл Кирилович;
  • серпень — жовтень 1937 р. — Голуб Василь Петрович;
  • 1937—1938 рр. — Марченко Артем Романович;
  • 29 квітня 1938 по 24 березня 1941 р. — Русаков Григорій Костянтинович;
  • 31 березня — 7 липня 1941 р. — Лучинин Данило Іванович;
  • 1941—1942 рр. — Артисевич Віра Олександрівна;
  • 1942—1944 рр. — Вознесенський Олександр Олексійович;
  • 1944—1946 рр. — Усов Микола Іванович;
  • 1946—1950 рр. — Голубков Петро Васильович;
  • 1950 р. — Пономарьов Олександр Олександрович;
  • 1950—1965 рр. — Мерцлін Роман Вікторович;
  • 1965—1969 рр. — Лебедєв Валентин Григорович;
  • 1969—1970 рр. — Бугаєнко Павло Андрійович;
  • 1970—1977 рр. — Шевчик Володимир Миколайович;
  • 1977—1994 рр. — Богомолов Анатолій Михайлович;
  • 1994—2003 рр. — Трубецков Дмитро Іванович;
  • 2003—2013 рр. — Косович Леонід Юрійович;
  • від 2013 р. — Чумаченко Олексій Миколайович.

Бібліотека СДУ[ред. | ред. код]

Відзнаки[ред. | ред. код]

Університет нагороджений радянським орденом Трудового Червоного Прапора.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]