Сара Сільверман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сара Сільверман
Sarah Kate Silverman
На конвенції Демократичної партії, 2016 рік
На конвенції Демократичної партії, 2016 рік
Ім'я при народженні Сара Кейт Сільверман
Дата народження 1 грудня 1970(1970-12-01)[1][2][…] (51 рік)
Місце народження Бедфорд, Нью-Гемпшир
Громадянство Flag of the United States.svg США
Національність американські євреї
Релігія Агностичний атеїзм[4]
Alma mater Нью-Йоркський університет, The Derryfield Schoold і Manchester High School Westd
Професія комікеса, співачка, акторка озвучення, телепродюсерка, сценаристка, кіноакторка, телеакторка, гітаристка, акторка
Кар'єра 1990-до цього часу
Magnum opus Ральф — руйнівник
Нагороди

зірка на голлівудській Алеї слави[d]

IMDb ID 0798971
CMNS: Сара Сільверман у Вікісховищі

Сара Кейт Сільверман (англ. Sarah Kate Silverman; нар. 1 грудня 1970(19701201), Манчестер, Нью-Гемпшир, США) — американська акторка жанру стенд-ап, кіно та телебачення; сатирик, авторка численних скетчів; сценаристка, виконавча продюсерка, композиторка. Відома під псевдонімом Велика С (англ. Big S)[5].

Родина[ред. | ред. код]

Народилася в Бедфорді в американській багатодітній єврейській родині з російсько-польським корінням.

Батько — забезпечена й успішна людина: володар дискаунтера з продажу одягу. У сім'ї виховувалося четверо дівчат, Сара — наймолодша. У майбутньому сестри стали відомими в певних суспільних колах: кіносценарист Джоді Спайер, актриса Лора Сільверман і рабин Сюзан Сільверман-Абрамович, автор відомої у США книги.

Виросла в Манчестері (штат Нью-Гемпшир). Обожнювала театр, у 12 років — перший вихід на сцену. У 15 років — участь у зніманні ток-шоу Community Auditions на місцевому телебаченні.

Закінчила середню школу в Нью-Гемпширі, вступила в Нью-Йоркський університет, але вищої освіти не отримала.

Кар'єра[ред. | ред. код]

1987 — початок кар'єри. Перший виступ Сільверман у жанрі стенд-ап комедії, який відбувся у Гринвіч-Віллиджі. Свою першу спробу Сара вважає жахливою.

1993-1994— протягом року дебютувала в телевізійному сатиричному ток-шоу «Суботнього вечора у прямому ефірі». Як виконавиця комічних монологів брала участь у скетч-шоу Mr. Shou.

1997 — початок кінокар'єри: телесеріали «Сайнфелд», «Гроші», «Зоряний шлях: Вояджер».

2002 — постійні зйомки в телешоу «Кролик Ґреґ».

2005, листопад — фільм-концерт «Сара Сільверман: Ісус — це чудо», який супроводжувався широкою й успішною PR-компанією. Озвучував роль у мультиплікаційному серіалі «Том йде до мера» (епізод «Pipe Camp»).

2006 — провела церемонію MTV Movie Awards, її фото з'явилося на обкладинці журналу «Максим», редакція якого внесла ім'я акторки до списку «100 найгарячіших жінок».

2007, лютий — на телевізійному каналі Comedy Central вийшов перший випуск щотижневого власного телешоу Сари Сільверман (The Sarah Silverman Program).

2008 — на зйомках програми «Джиммі Кіммел у прямому ефірі» була представлена епатажна пісня «I’m Fucking Matt Damon», що стала сенсацією на YouTube й отримала винагороду Creative Arts Emmy.

Відома як акторка озвучування: персонажі мультфільмів «Футурама», «Американський батечко», «Сімпсони», «Ральф».

Номінації та нагороди[ред. | ред. код]

  • 2004 — номінація на премію «Teen Choice Awards» за роль у фільмі «Школа року»;
  • 2007 — посіла 29-е місце у списку «Hot 100 of 2007» журналу «Maxim»;
  • 2008 — премія «Еммі» та дві номінації на премію «Еммі»;
  • 2009 — номінація на премію «Еммі» у категорії «Найкраща акторка комедійного серіалу» (за «Шоу Сари Сільверман»);
  • 2015 — Гільдія кіноакторів США, номінація «Найкраща жіноча роль» (фільм «Я повернувся, посміхаючись»).

Фільмографія[ред. | ред. код]

52 роботи в 50 проєктах:

  • 1997 – «Сайнфелд», «Братська любов», «Гола правда»
  • 1998 – «Дещо про Мері»
  • 1999 – «Холостяк»
  • 2000 – «Історія одного викрадення»
  • 2001 – «Серцеїдки»
  • 2002 – «Дівчини з характером»
  • 2003 – «Школа року»
  • 2004 – «Волосся дибки»
  • 2005 – «Том йде до мера»
  • 2010 – «Світ через щілину замку»
  • 2011 - «Кохає / Не кохає»
  • 2014 – «Мільйон способів втратити голову»
  • 2015 – «Я повернувся, посміхаючись»
  • 2017 – «Битва статей»
  • 2023 – «Маестро»

Особисте життя[ред. | ред. код]

З десятирічного віку є вегетаріанкою. Не сповідує жодної релігії, проте вважає себе носієм єврейської культури.

Називає себе єврейським коміком, дотримується стилю «скандальної єврейської принцеси».

Не боїться вийти на сцену з найкращою у світі промовою вдячності (про Голокост), роздягнутися наголо й показати целюліт у фільмі Сари Поллі «Кохає / Не кохає». Повсякчас зачіпає суперечливі, найглибші та заборонені теми для сатири: про Голокост, расизм, сексизм, шовінізм. Її сатиру визнають оригінальною й несхожою на «анекдоти з акцентом».[6]

Протягом всього життя її супроводжує така хвороба,як Великий депресивний розлад, що свого часу призвів до залежності від препарату на основі алпразолама; потім перейшла на лікування сертраліном. У зв'язку зі своїм психічним захворюванням прийняла рішення не народжувати дітей, оскільки вони могли б його успадкувати. Ще однією проблемою в її житті був енурез.

З 2002 до 2009 зустрічалася з Джиммі Кіммелом, телеведучим програми "Джиммі Кіммел в прямому етері". У 2010 році деякий час зустрічалася з письменником і продюсером Алеком Салкіном. З 2011 року по 2014 рік зустрічалася з актором Кайлом Данніганом. У 2014—2018 роках зустрічалася з актором Майклом Шином, в лютому 2018 року опублікувала в твіттері запис, що вони розлучилися. При цьому Сара жодного разу офіційно не брала шлюб.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #142597074 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Filmportal.de — 2005.
  3. GeneaStar
  4. Sarah Silverman — 2021.
  5. Sarah Silverman. TV.com. CBS Interactive Inc. Архів оригіналу за 10 липня 2015. Процитовано 17 серпня 2021. 
  6. How Sarah Silverman is raping American comedy. The Slate Group, a Graham Holdings Company. 10 листопада 2005. Архів оригіналу за 2 січня 2019. Процитовано 17 серпня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]