Саргасове море

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Саргасове море
Anguillamuk.jpg

Оцінка меж Сарґасового моря за поширенням личинок (лептоцефалів) річкового вугра різного розміру.
28°20′08″ пн. ш. 66°10′29″ зх. д. / 28.335555555555998808° пн. ш. 66.1749999999999972° зх. д. / 28.335555555555998808; -66.1749999999999972
Область Атлантичний океан
Розташування 28°20′08″ пн. ш. 66°10′30″ зх. д. / 28.33556° пн. ш. 66.17500° зх. д. / 28.33556; -66.17500
Довжина 3200 км
Площа 6—7 млн. км²
Найбільша глибина 6995 м
Прозорість до 61[1] м
Довжина берегової лінії 0 км
Ширина 1100 км
Впадаючі річки немає
CS: Саргасове море у Вікісховищі

Сарга́сове мо́ре — район антициклонічного кругообігу вод в центрі Північного Атлантичного океану, обмежений течіями: на заході — Гольфстрімом, на півночі — Північноатлантичною, на сході — Канарською, на півдні — Північною пасатною[2]. Ця система течій формує Північноатлантичний субтропічний вир. Усі течії депонують морські рослини та сміття, яке вони несуть, у цьому морі. Саргасове море називають «морем без берегів».

Назва походить від португальського слова sargaço — «грона винограду». Іспанці називали його «морем виноградної лози». Також часто зустрічається назва «плавуча (морська) пустеля», адже для безлічі дрібних морських тварин — крабів, кальмарів і криля — ендеміків Саргасового моря, існування поза цими водяними заростями рівнозначне смерті.

Географія[ред.ред. код]

Розташоване між 23—35° пн. ш. і 30—68° зх. д. Площа моря 6—7 млн км² (залежить від плину течій). Не має берегів.[3] У північно-західній частині — вулканічні Бермудські острови.

Температура води на поверхні 18—23° С взимку, 26—28 °C влітку.

Значна частина дна розташована в Північноамериканській западині з глибинами понад 6000 метрів; максимальна глибина — 6995 м.

Солоність води —36,5 —37 ‰.

Клімат[ред.ред. код]

Акваторія моря лежить у тропічному кліматичному поясі[4]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають пасатні вітри. Зволоження достатнє. У теплий сезон утворюються тропічні циклони[5]. Над північно-західною частиною акваторії моря вітри перемінних напрямків, часті затишшя й штилі[5].

Історія[ред.ред. код]

Португальські моряки були серед перших, хто відкрив цей регіон у XV ст. і назвали його «саргасовим морем» (порт. sargaço — морська водорість саргасум).[6] Однак, море можливо було відоме раннім мореплавцям, оскільки вірш кінця IV ст. Авієна описує частину Атлантики вкриту морськими водоростями, цитуючи нині втрачене повідомлення карфаґенського дослідника V ст. до н. е. Гімількона Мореплавця. Колумб і його люди також помітили Сарґасове море, та повідомляли про маси морських водоростей на поверхні.[7]

Біологія[ред.ред. код]

Акваторія моря не утворює окремого морського екорегіону в пелагічній зоні північноатлантичної тропічної зоогеографічної провінції, лише води навколо Бермудських островів виділяються в самостійний морський екорегіон[8]. У зоогеографічному відношенні донна фауна острівного шельфу до глибини 200 м відноситься до північної субтропічної зони[9].

Скупчення сарґасуму в Саргасовому морі, сформоване плином течій

Великі скупчення плавучих бурих водоростей — саргасуму — в межах моря їхній запас оцінюється в 4—11 млн т. Така велика кількість пов'язана з наявністю в Саргасовому морі зони сходження поверхневих течій. Живуть численні та різноманітні тварини, частиною вільно-плавні (макрелеві, летючі риби, морська голка, краби, морські черепахи тощо), частиною прикріплені до водоростей (актинії, моховинки тощо). У Саргасовому морі нерестує вугор європейський[10]. Вода Саргасового моря, колись винятково чиста, тепер сильно забруднена мазутом.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Sargasso Sea». World Book. 15. Field Enterprises. 1958. (англ.)
  2. Українська радянська енциклопедія. 
  3. Flint Institute of Arts 2 (2). (англ.)
  4. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  5. а б (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  6. Wide Sargasso Sea. Book Drum. Архів оригіналу за 2013-06-22. (англ.)
  7. The Sargasso Sea. BBC - Homepage. BBC. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2011-06-06. (англ.)
  8. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  9. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.
  10. Gazeta.ua.