Сарису (Казахстан)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сарису
Сарысу.png
48°47′38″ пн. ш. 72°01′57″ сх. д. / 48.79388888891677567° пн. ш. 72.03250000002778108° сх. д. / 48.79388888891677567; 72.03250000002778108
Витік водосх. Полівноє
• координати 48°47′38″ пн. ш. 72°01′57″ сх. д. / 48.79389° пн. ш. 72.03250° сх. д. / 48.79389; 72.03250
висота, м 521 м
Гирло озеро Теліколь
• координати 45°11′50″ пн. ш. 66°36′30″ сх. д. / 45.19722° пн. ш. 66.60833° сх. д. / 45.19722; 66.60833
висота, м 120 м
Похил, м/км 0,5 м/км
Країни: Flag of Kazakhstan.svg Казахстан[1]
Прирічкові країни: Казахстан Казахстан
Карагандинська область
Кизилординська область
Регіон Карагандинська область
Довжина 671-800 км
Площа басейну: 81 600 км²
Середньорічний стік 7,3 м³/сек (382 км від гирла)
Притоки: ліва: Кара-Кенгир
GeoNames, Global Geosites 1519554

Сарису (каз. Сарысу) — річка в Карагандинській і Кизил-Ординській областях Казахстану. Довжина 671–800 км, площа басейну 81 600 км². Утворюється злиттям річок Жакси-Сарису, Нарбак, Шотан. У місці стику річок знаходиться водосховище Полівноє.[2]

Географія[ред. | ред. код]

Річка починає свій витік за 60 км на схід — північний схід від смт Атасу, тече в межах Казахського дрібносопковика в південно-західному напрямі, в нижній течії — західною околицею пустелі Бетпак-Дала. У верхів'ях долина вузька, в низов'ях — шириною до 5—10 км; на нижній ділянці — обширні конусні наноси. Живлення снігове. Середня витрата води за 382 км від гирла — 7,3 м³/сек; пересихає у верхів'ях і пониззі з липня по січень. Постійний стік сягає нижче лівої притоки — Кара-Кенгира. Довжина річки змінюється в залежності від пори року, з 671 до 800 км. Вода Сарису сильно мінералізована — від 0,45-0,75 г/л при високому рівні води і до 5,5 г/л — при низькому. Річкова вода використовується для промислового водопостачання і зрошування.

Назва[ред. | ред. код]

Назва річки із казахської мови перекладається як: сари — «жовтий», су — «вода», тобто: «жовта вода». Пов'язана із великою кількістю піску, який вимивається водами річки, особливо під час повеней.

Історія[ред. | ред. код]

Раніше, за даними археологічних і гідрологічних досліджень, річки Сарису, Іргиз, Тургай і Чу мали загальний стік в басейн Сирдар'ї → Аралу. З часом, через наростання посушливості клімату, і тектонічних процесів підняття земної кори, обширний басейн Аралу розпався на кілька окремих безстічних систем. Разом з тим внаслідок тих же тектонічних явищ Узбой,[3] перестав впадати у Каспійське море і став одним з сухих ваді між Аралом і Каспієм[4].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]