Прийом та видача повагонних відправок вантажів, які допускаються до зберігання на відкритих майданчиках станцій. Прийом та видача вантажів повагонними і дрібними відправками, що завантажуються цілими вагонами, тільки на під'їзних шляхах і місцях незагального користування. Прийом та видача вантажів в універсальних контейнерах масою брутто 3,3 (5) і 5,5 (6) т на станціях. Прийом та видача вантажобагажу підприємств, організацій та установ. Виробництво митних операцій з багажем і вантажобагажем в міждержавному сполученні.
Станція відкрита 1885 року під час будівництва лінії Рівне — Лунинець (Білорусь). У перші десятиліття була проміжною, проте з відкриттям у 1902 році залізниці Київ — Ковель, станція набула статусу вузлової. Після цього на станції були побудовані паровозне депо та вагонна дільниця.
У жовтні та грудні 1905 року на станції відбувався політичний страйк залізничників. У липні-серпні 1918 року відбувся політичний страйк залізничників Сарненського вузла проти німецьких окупантів. У 1918 році на станції розміщувалася Центральна РадаУНР на чолі з першим президентом України Михайлом Грушевським.
У грудні 1942 року партизани об'єднання Сидора Ковпака, в ході операції «Сарненський хрест», одночасно підірвали п'ять залізничних мостів, що спричинило на майже півмісяця припинити рух поїздів через станцію.
Наразі станцця є однією з небагатьох неелектрифікованих вузлових станцій. Найближчими роками електрифікація Сарненського вузла не передбачена.
На станції зупиняються поїзди приміського та далекого сполучення. Є початковим та кінцевим пунктом для дизель-поїздів Коростенського, Ковельського, Здолбунівського напрямків. У напрямку Удрицька рух приміських поїздів тимчасово припинений[1].
З 9 грудня2018 року маршрут руху поїзда подовжено до станції Бахмут. До російського вторгнення в Україну курсував щоденно. Наразі тимчасово скасований.