Саспенс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Саспе́нс (англ. suspénse — невизначеність, неспокій, тривога очікування, призупинення; від лат. suspendere — підвішувати) у сенсі Альфреда Гічкока — жанр кінематографу. Створення автором особливого стану хвилювання, тривоги, напруження, який постійно наростає, робить глядача наче учасником подій, що розгортаються у фільмах.

Cаспенс використовується як важливий прийом драматургії у кіно, виставах, художніх творах, але особливо притаманний детективам, трилерам, фільмам жаху. Атмосфера саспенсу створюється поєднанням різних прийомів, зокрема особливостями знімання (незвичні кути, ефект «підглядання»), музикою та звуками (нервовий, розірваний ритм, незвичні інструменти, шуми), антуражем кадру (незвичність оточення, підкреслення тривожних деталей), а також грою акторів і режисурою[1]. У значній частині творів саспенс-сцени передують скримеру.

Майстром саспенсу, окрім Альфреда Гічкока, вважається також італійськіий кінорежисер Мікеланджело Антоніоні.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Миславський В. Н. Кінословник. Терміни, визначення, жаргонізми. — Харків: Харківський музей міської садиби, 2007. — 328 с.