Саспенс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Саспе́нс (англ. suspénse — невизначеність, неспокій, тривога очікування, припинення; від лат. suspendere — підвішувати) у сенсі Альфреда Гічкока — жанр кінематографу. Створення автором особливого стану хвилювання, тривоги, напруження, який, постійно наростає, робить глядача ніби живим учасником подій у стрічках.

Cаспенс використовується як важливий прийом драматургії у фільмах, виставах, художніх творах, але особливо притаманний детективам, трилерам та фільмам жаху. Атмосфера саспенсу створюється поєднанням різних прийомів, зокрема, особливостями знімання (незвичні кути, ефект «підглядання»); музикою та звуками (нервовий, розірваний ритм, незвичні інструменти, шуми); антуражем кадру (незвичність оточення, підкреслення тривожних деталей), а також грою акторів і режисурою[1]. У значній частині творів саспенс-сцени передують скримеру.

Майстром саспенсу, крім Гічкока, вважається також Антоніоні.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Миславський В. Н. Кінословник. Терміни, визначення, жаргонізми. — Харків: Харківський музей міської садиби, 2007. — 328 с.