Сас (герб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герб Сас I

Сас (Драґ) — шляхетський герб, до якого належала більша частина руської (української) шляхти в Галичині (Червоній Руси).

Опис гербу[ред.ред. код]

Герб Сас виступає в кількох відмінах, найважливіші з яких є такі:

Сас I: В блакитному полі — золотий півмісяць, обернений ріжками вгору, над ним, між двома золотими зірками — срібна стріла, скерована гострим кінцем угору. У нашоломнику — 7 павиних пер, простромлених срібною стрілою ліворуч.

Сас II (Сас-Комарницький): В червоному полі — золотий півмісяць, обернений ріжками вгору, над ним, між двома шестикутними золотими зірками — золота стріла, скерована гострим кінцем угору. У нашоломнику — 7 павиних пер, простромлених срібною стрілою ліворуч.

Сас II — Сас-Комарницькі

Герб виступає також у графському варіанті (графи Дідушицькі, Комарницькі, Уруські), з доданими ранґовими коронами, відмінами та щитотримачами.

Походження[ред.ред. код]

Герб має угорське походження. Найімовірніше, пов'язаний з лужанами, яких угорські королі у 13 ст. розселили на теренах Марамарошу (Мармарощина, Марамуреш) з метою захисту від татар. З 1359 року їхні потомки, представники роду Драґо-Сасів, з'явилися на землях Червоної Руси, та мали осади засновані переважно на волоському праві.

Слід волоського походження гербу зберігся в гербовій легенді (гербовник Каспара Несецького), яка виводить Сасів від волоського графа Ванчалуха (Ваньча Волошина), що у 15 ст. отримав від польського короля обширні землеволодіння в околицях Турки.

Сас III — відміна гербу Сас

Сас II (Сас-Комарницький) пов'язаний з волоськими родами (передусім, Драґо-Сасами) — серед кількасот родин, що користуються цим гербом, найбільше було переселенців із Молдови та Волощини, які ще в 13-му (або навіть 12-му) ст. оселилися у Галицькому князівстві. Ті переселення були спробою створення щільної системи захисту перед татарськими набігами, а також впровадження нового типу скотарства на неосвоєних землях.

Перші відомості про герб Сас на північ від Карпат походять з 1253 р. 1262 року в Польщі зафіксовані Драгомирецькі гербу Сас, які походили з Русі. За твердженням польського історика Францішека Пекосінського, найдавніші згадки про герб Сас у Польщі походять з 15 ст., а найдавніше збережене зображення на печатці — з 1462 р.[1] Більшість родин — дрібна галицька шляхта.

Походження назви гербу не до кінця з'ясоване. Згідно з однією з теорій, ім'я Драґо-Сасів походить від імені воєводи Саса, сина Драґа (Драгоша), намісника короля Угорщини у Молдавії. Семигород, угорська територія, прикордонна з Молдовою, у ті часи була густо заселена «сасами» — саксонськими колоністами. Можливо, слово «Сас», яке спочатку було придомком, а згодом стало назвою цілого роду, є відлунням родинних зв'язків волохів з лужицькими поселенцями.[2]

Інша теорія спирається на угорське походження слова «сас» (угорськ. szasz), що в перекладі означає «орел». Своєю чергою, drago означає дорогий, любий, безцінний. Угорське походження назви пов'язують з історією міграцій волохів. В Угорщині таким самим гербом від 15 століття користується родина Dragffy, що мало би підтверджувати угорське походження гербу.

Символіка[ред.ред. код]

Півмісяць — походить від сарацинів, від яких його перейняли хрестоносці (вживали як символ надії, слави). Є також символом віри, вірності, успіху, сімейного щастя. У магічних обрядах символізує таємницю або срібло.

Зірка — зазвичай свідчить про прагнення до мети (згідно з засадою Per aspera ad astram). Є атрибутом волі, натхнення, амбітної мети. Шестикінечна зірка означає високі вчинки, надійного провідника.

Герб Яна Сас Даниловича (1605). Гербовий картуш з Олеського замку

Стріла — звичай її вживання також, можливо, походить з часів хрестових походів. Може означати когось, хто без вагання взяв участь у битві без огляду на те, якою буде її фінал, а також вміння бути напоготові, швидкість.

Блакитний колір — символізує вірність, постійність, чуйність, патріотизм, побожність, довіру.

Є розшифровка символіки гербу САС зроблена В.М.Височанським, яка підтримана українськими фахівцями з образотворчого мистецтва - знавцями древніх символів і рун.

Стріла - центральний елемент гербу SAS. В давніх зображеннях гербу SAS прослідковується стилізоване зображення, яке складається з двох рунічних знаків. Це значно давніші символи, які широко вживались задовго до хрестових походів. В центрі щита знаходиться стріла, яка може трактуватись поєднанням двох рун, а саме, Т-руни і повернутої Z-руни. Тобто це з’єднувальна руна - сплав двох рун в цілісному гармонійному малюнку. Це центральна рунічна монограма у виді зв’язуючої руни, яка належить власнику особисто. В цьому розумінні стріла це надпис — графічне зображення слова.

Верхня частина стріли може розглядатись, як Т-руна ТІР, що символізує чоловічу силу. Ця руна характеризується сміливістю, рішучими діями, потужністю і натиском. Вона має форму списа — символу рішучості і наміру добитись успіху.

Разом з тим Т-руна є символом “Духовного воїна”, якому притаманні сила, честь, мужність. ТІР — сила прагнення до вищої мети, тобто руна моральної сили. Сила цього знаку надає відчуття напряму, мужність рухатись по вибраному шляху, переборюючи будь-які перешкоди. Водночас, це сила чоловічого початку природи, що направлена творчим руслом.

Другим аспектом цього знаку є жертовність, здатність відмовитись від свого особистого заради духовного розвитку.

В цілому верхня частина стріли відображає ТІР-руну успіху.

В нижній частині стріли можна розгледіти перевернену Z-руну, ОЛГІЗ, що уособлює послання. Це куряча лаба , тризуб, сокіл або гусак в польоті. Корчавий корінь. Символізує зв’язок між духовним і земним. Ця руна характеризується відношенням до поєднання і захисту. Поєднує життя і смерть, світ духу і матерії. Z-руна надає захист від гордині та духовного егоїзму. Це стержень, на який можна опиратись. Поле Z-руни захищає на всіх рівнях: фізичному, емоційному і духовному. Для воїна це з’єднуюча та прискорююча сила, яка здатна захищати ауру, зміцнювати рішучість в досягненні цілі.

В цілому нижня частина стріли відображає ОЛГІЗ-руну захисту.

Таким чином стріла може розглядатись, як гармонійне поєднання двох рун — Т-руни і Z-руни, яка її підсилює. Тому стріла служить особистим підписом власника, як складний елемент, утворений з більш простих рунічних знаків.

Півмісяць — місячна руна - “рука захисту”. Місяць в рунічних трактуваннях символізує нічні знання, видумки і самозахист. Вона відображає пам’ять, звички і речі, через які проходимо, коли відмовляємось рухатись вперед. В цьому сенсі антипод чоловічого початку. Це жіночий символ родючості, материнства й кохання, шлюбу і війни. Півмісяць символізує “місячні роги” - символічне зображення всього земного.

Півмісяць гербу SAS, подібно до цього символу на гербах інших слов’янських народів Балкан, відображає візантійське походження. В різних варіантах зображення — серпа, кресала, ланцюга, елементів ланцюга, окремої половини ланки ланцюга тощо використовується, як символ захисту.

Шестикутна зірка — символ Духу, що зображається двома суміщеними рівносторонніми трикутниками з крапками над вершинами, які дивляться в протилежні сторони, і всевидющим оком посередині. Шестикутна зірка мовою символів своїх трикутників говорить, що вдосконалення Духу проходить на Землі. Це узагальнюючий, об’єднуючий символ всіх існуючих сил.

Дві шестикутні зірки вказують на закон симетрії. Двоєдину сутність домінанти моральних принципів у світській та духовній сферах.

Родини, що використовують герб Сас[ред.ред. код]

Сас I: Александровичі, Артеміви, Арсеничі, Асламовичі, Бадовські, Балицькі, Бандровські, Баневичі, Баранецькі, Бацовські, Бачевські, Бачинські, Бійовські (Бейовські), Березовські (Березівські), Березницькі, Бернацькі, Бжеські, Берестянські (Бжесцянські), Білинські, Блажевичі, Блажівські, Бориславські, Боришківські, Бороди (Броди), Боярівські, Боярські, Братківські (Братковські), Бреські, Брилинські (Барилинські), Брілінги, Буховські, Бушинські, Валахи, Васильківські (Васильковські), Василькевичі, Венгжини, Винницькі, Віслоцькі, Вітковські, Витвицькі (Вітвицькі), Вовчанські, Волковиські, Волковицькі (Волковецькі), Волосецькі, Волосянські, Волянські, Воритки, Вислобоцькі, Високинські, Височанські, Вишинські, Ганилецькі, Гачинські, Гвоздецькі, Германи, Годориські, Голинські, Гординські, Городецькі, Горуцькі, Гошовські, Грабовецькі, Губецькі, Гугерницькі, Гусаківські, Гуснянські, Даниловичі, Дасевичі, Дверницькі, Дзендзелі, Дністрянські, Добрянські (Добжанські), Долинські,[3] Дробницькі, Дрогомирецькі (Драгомирецькі), Дубаневичі, Дубравські, Дунаєвські, Душинські, Дідицькі (Дзєдзіцькі), Дідушицькі (Дзєдушицькі), Єлічі, Жабинські, Жейми, Желіборські, Желіски, Жеребецькі, Жесневські, Жесньовецькі, Жодкевичі, Жубри (Зубри), Жураковські (Жураківські), Журоші, Завадські, Завіши, Заплатинські, Засуличі, Затварницькі, Зелінські, Ігнатовичі, Іжицькі, Ільницькі, Камінські, Канофойські, Карчинські, Качківські (Качковські), Кендзерські, Клодницькі, Княгиницькі (Кнігиницькі), Кобилянські, Коблянські, Козловські, Колодницькі, Комарницькі, Коморовські, Корончевські, Корчинські, Косинські, Котецькі, Красівські (Красовські), Крехівські, Креховецькі, Кречковські, Криницькі, Кропивницькі, Крушельницькі, Кульчицькі,Кулачиньскі, Куницькі, Лабиновичі, Лаврівські, Левандовські,Левицькі, Літинські, Ліщинські (Лещинські), Лодинські, Лонцькі, Лопушанські, Лукавецькі, Луцькі, Лучицькі, Малитовські, Малковичі (Малькевичі, Малкевичі), Манастирські, Маньчаки (Манчаки), Матківські (Матковські), Мацулевичі, Мединські, Микульські, Молитовські, Морковські, Мостишевські (Мосцішевські), Нагуйовські (Нагуївські), Нанівські, Негребецькі, Недільські (Недзельські), Новаківські (Новаковські), Новоселецькі (Новоселицькі), Новосельські, Обертинські, Опольські, Орловські, Ормовські, Ортинські, Павлики, Перегуди, Павликовські, Паславські, Пасхальські, Пишковичі, Підгурські, Підгорецькі, Підгородецькі, Підлісецькі, Підвисоцькі, Плошанські, Погорецькі, Погородецькі, Попелі, Прусиновські, Радзевичі, Райкевичі, Райці, Раставецькі, Рожнятовські, Розлуцькі, Рибницькі, Риботицькі, Рихлинські, Рихлицькі, Рубиновські, Рудницькі, Родкевичі (Ржоткевичі), Ряснівські, Рясновецькі, Сарнівські (Сарновські), Саські, Сасуличі, Свистельницькі, Селецькі, Семковичі, Середницькі, Серновські, Семигинівські, Семаші, Сірчинські, Скотницькі, Скульські, Смеречанські, Смольницькі, Смуки, Сови, Созанські, Сосинські (Сосінські), Станіславські, Сташкевичі, Стрийські, Стрільбицькі (Стрельбицькі), Струтинські, Ступницькі, Сулятицькі, Сваричевські, Сярчінські, Шандрівські (Шандровські), Шептицькі, Шпаківські (Шпаковські), Шумили (Шуміли), Шумлянські, Тарнавські, Тарновецькі, Татомири, Темеринські, Терлецькі, Терновські, Тешковські, Тимовські, Тисаровські, Тисовські, Товарницькі, Токарські, Топольницькі (Топільницькі), Трояновські, Турецькі, Турчинські, Турянські (Тужанські), Тустановські, Туховські, Тушевичі, Уберницькі, Угринівські (Угриновські), Унятицькі, Урбанські, Уруські, Усаковські, Устияновські, Фалінські, Фуговські, Харевичі, Хехловські, Хирівські, Хлопіцькі, Ходковські, Хрустовські, Цемежинські, Цешковські, Цісовські, Чайки, Чайковські, Чапівські (Чапевські), Чарновські, Чарноти, Чолханські, Чоломські, Щомбровські, Юркевичі, Яблонські, Янишевські, Ясенські, Ясінські, Яворські

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Волчко-Кульчицький І. Історія села Кульчиць і роду Драго-Сасів. — Дрогобич: Відродження, 1995.
  • Михайло Терлецький. Контури роду Драго-Сасів — 2-е вид., змін. і доп. — Л.: Центр Європи, 2005.
  • Михайло Терлецький. Дві сутності Сасівського роду. — Л.: Тріада плюс, 2009.
  • Ігор Мицько. Ще раз про герб Сас // VI наукова геральдична конференція (Львів, 27-29 березня 1997 року). Матеріали. — Л., 1997, с. 51-54.
  • І. Волчко-Кульчицький. Історія села Кульчиць і роду Драґо-Сасів. Дрогобич: Відродження. 1995. — 389 с. іл.

Посилання[ред.ред. код]