Саттон Ху

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Саттон-Ху (Sutton Hoo) — курганний некрополь на схід від Вудбріджа в англійському графстві Саффолк, де в 1938-39 рр. були зроблені, можливо, найзначніші археологічні знахідки в історії Великобританії, включаючи неторкнутий поховальний корабель англосаксонського короля рубежу VI і VII ст.

Відкриття[ред.ред. код]

Виявленням скарбів Саттон-Ху вчені зобов'язані допитливості й енергійності Едіт Мері Прітті. Ця особа, яка чула від місцевих старожилів про прихований в курганах золоті, захоплювалася столовертінням. Коли їй стали ввижатися таємничі фігури на пагорбах, місіс Прітті вирішила заспокоїти їх душі шляхом проведення розкопок і звернулася за допомогою до співробітників Іпсвічського краєзнавчого музею.

Перед місіс Прітті стояло питання з чого почати розкопки — з великого похоронного пагорба, на який раніше явно робили замах грабіжники, або з трьох малих. Першим був розкритий малий пагорб, однак виявлене там розчарувало археологів-любителів — певно, поховальну камеру давно відвідали шукачі скарбів. У травні 1939 р. був розкритий великий пагорб — і результати розкопок перевершили найсміливіші очікування. Усередині поховальної камери були виявлені згнилі останки похоронної тури — про її положення можна судити по знахідках цвяхів. Прибулі на місце представники Кембриджського університету визначили, що найближчі відповідності таких поховань відомі в шведських могильниках Венделя і Старої Упсали. За англійськими законами виявлені скарби перейшли у володіння місіс Прітті, яка великодушно заповіла їх англійської нації.

Скарб[ред.ред. код]

Знахідки великого кургана, численні і здебільшого не мають аналогів на Британських островах. Серед найзначніших предметів слід вказати наступні:

  • великий круглий щит і меч із золотою рукояткою, прикрашені гранатами;
  • золота пряжка в звіриному стилі і подібність скіпетра у формі оленя;
  • понівечена шестиструнна ліра, загорнута в боброву шкуру;
  • капшук з меровингськими золотими монетами;

Відсутність кістяка трупа навело дослідників на думку про те, що поховання було кенотафом. Кенотаф— символічна могила, в якій нема небіжчика. Споруджується як спомин про людину, котра загинула на чужині. Однак не виключено, що всі сліди людських останків просто розчинилися в саффолкському грунті, який відрізняється кислотністю. Особу, поховану в Саттон-Ху, не встановлено. Найімовірніше, могила належить східно-англійському королю Редвальду (близько 599–624).

Значення[ред.ред. код]

Після смерті шукачки скарбів в 1942 р., багатства великого кургану надійшли до збірки Британського музею. Менш значимі предмети, виявлені при повторних розкопках курганів і їх околиць, нині виставлені в Іпсвічському музеї. У 2002 р. в Саттон-Ху був відкритий туристичний центр. На церемонії відкриття нобелівський лауреат Шеймас Хіні зачитав уривок з виконаного ним перекладу «Беовульфа». Вибір англосаксонської поеми невипадковий, як невипадково і те, що шолом з Саттон-Ху часто використовують для ілюстрації видань поеми. Адже могильник під Вудбрідж дозволяє нам зазирнути в невідомий досі світ англів і саксів VI–VII століть — той самий світ, який знайшов відображення в англосаксонському епосі. Зв'язок з оповідями про подвиги готського правителя підкріплюється тим, що найближчі археологічні відповідності знахідкам із Саттон-Ху виявляються саме в Швеції. Для пояснення цих відповідностей висловлюється припущення про походження правлячої династії Східної Англії з землі готів.

Література[ред.ред. код]