Сафронов Леонід Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Леонід Іванович Сафронов (1904(1904), Брянський рудник Бахмутського повіту Катеринославської губернії, тепер у складі міста Єнакієве Донецької області — 1964, місто Дніпропетровськ, тепер Дніпро) — український радянський партійний діяч, вчений, 1-й секретар Полтавського обкому КП(б)У, ректор Дніпропетровського університету. Член ЦК КП(б)У в червні 1938 — травні 1940 р. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в родині службовця-техніка. У 1917 році закінчив чотири класи рудничної школи на Брянському руднику. У лютому 1918 — лютому 1920 р. — коногон шахти № 5 Брянського рудника Бахмутського повіту. У 1920 році вступив до комсомолу. У лютому 1920 — березні 1924 р. — машиніст врубмашини шахти № 2 Брянського рудника. У березні 1924 — червні 1925 р. — секретар осередку комсомолу (ЛКСМУ) шахти № 12 Брянського рудника.

Член РКП(б) з квітня 1925 року.

У липні 1925 — грудні 1926 р. — секретар рудничного комітету комсомолу (ЛКСМУ) в місті Кадіївці Луганського округу. У грудні 1926 — жовтні 1928 р. — відповідальний секретар Старобільського окружного комітету комсомолу (ЛКСМУ). У листопаді 1928 — липні 1930 р. — секретар Старобільського районного комітету КП(б)У.

У серпні 1930 — січні 1933 р. — студент Дніпропетровського гірничого інституту.

У лютому 1933 — березні 1934 р. — заступник начальника політичного відділу машинно-тракторної станції (МТС) міста Борисполя Київської області. У квітні 1934 — січні 1935 р. — начальник політичного відділу машинно-тракторної станції (МТС) міста Василькова Київської області.

У лютому — червні 1935 р. — 2-й секретар Ємільчинського районного комітету КП(б)У Київської області. У липні 1935 — вересні 1936 р. — 1-й секретар Лугинського районного комітету КП(б)У Київської області.

У вересні 1936 — січні 1937 р. — інструктор відділу керівних партійних органів Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У.

У лютому — серпні 1937 р. — студент Дніпропетровського гірничого інституту. Здобув спеціальність гірничого інженера.

У серпні 1937 — лютому 1938 р. — 1-й секретар Красногвардійського районного комітету КП(б)У міста Дніпропетровська.

У лютому — травні 1938 р. — ректор Дніпропетровського державного університету.

У червні 1938 — лютому 1939 р. — 1-й секретар Організаційного бюро ЦК КП(б)У по Полтавській області, 1-й секретар Полтавського обласного комітету КП(б)У.

У березні 1939 — серпні 1941 р. — ректор Дніпропетровського державного університету.

З серпня 1941 року — в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. У вересні 1941 — травні 1942 р. — комісар евакуаційного госпіталю № 1657 у місті Чкалові РРФСР. У травні 1942 — грудні 1944 р. — заступник командира з політичної частини артилерійського арсеналу № 1 на станції Донгузька Оренбурзької залізниці. Демобілізований із Червоної армії за станом здоров'я.

У січні 1945 — листопаді 1951 р. — ректор Дніпропетровського державного університету. У листопаді 1951 — липні 1952 р. — завідувач кафедри гідрогеології Дніпропетровського державного університету.

У липні 1952 — вересні 1953 р. — проректор з навчальної роботи Ростовського державного університету в місті Ростові-на-Дону.

З вересня 1953 року — завідувач кафедри гідравліки і гідрогеології Дніпропетровського сільськогосподарського інституту.

Помер у місті Дніпропетровську.

Звання[ред.ред. код]

  • майор

Нагороди[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — Москва, РОССПЭН, 2016. (рос.)
  • Сафронов Леонид Иванович // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898—1991). (рос.)