Сафіна Юлія Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Handball pictogram.svg Юлія Сафіна
Юлія Василівна Сафіна
RIAN archive 563366 USSR female handball team wins 1980 Olympic Games.jpg
Загальна інформація
Прізвиська «Шпіллер»
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Місце проживання Норвегія Норвегія
Народження 1 липня 1950(1950-07-01) (67 років)
с. Смирново Краюшкинського району Алтайського краю
Зріст 180
Вага 74
Спорт
Країна СРСР СРСР
Вид спорту Гандбол
Клуб «Металург» (Бровари)
«Азот» (Невиномиськ)
«Ростсільмаш» (Ростов)
Нац. збірна СРСР СРСР
CMNS: Сафіна Юлія Василівна на Вікісховищі
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора і Заслужений майстер спорту СРСР
Спортивні медалі
Гандбол
Золото Літні Олімпійські ігри 1980 Гандбол на літніх Олімпійських іграх 1980

Юлія Василівна Сафіна (дівоче прізвище Атрошенко; * 1 липня 1950(19500701), с. Смирново Краюшкинського району Алтайського краю) — радянська гандболістка, олімпійська чемпіонка московської Олімпіади у складі збірної СРСР з гандболу.

Біографія[ред.ред. код]

Спочатку, ще живучи з батьками на Алтаї, Юлія Сафіна захопилася лижами. Незабаром виконала норматив першого спортивного розряду. Входила до молодіжної збірної СРСР. Але батьки перебралися на Україну, і дівчина почала займатися бігом на середні дистанції. Через рік вона вже взяла участь в чемпіонаті країни з легкої атлетики, на яких потім виступала ще п'ять років, а результат 2 хв. 0,1 сек. приніс їй у 1974 р. бронзову медаль на 800-метрівці. Це дозволило їй взяти участь в Універсіаді, що проходила в Італії, де Юлія теж виборола бронзову нагороду і звання майстра спорту міжнародного класу.

Сафіна почала готуватися до Олімпіади в Монреалі, але отримала важку травму, яка не дозволила їй далі займатися легкою атлетикою. Якось будучи в Броварах, Юлія потрапила на товариський матч з гандболу. Знайомі з місцевого «Металурга» дівчата попросили замінити травмовану спортсменку. Сафіній сподобалася емоційність цієї гри. Так у 26 років вона вирішила ще раз змінити спортивне амплуа. У броварський «Металург» її прийняли без обговорення. Ази майстерності нового виду спорту довелося удосконалювала в місцевій ДЮСШ разом із зовсім юними дівчатками.

У Броварах її помітили тренери невиномиського «Азоту» і запросили до цієї команди. Не без її вкладу «Азот» став третім у чемпіонаті Росії, перебрався в першу, а потім і у вищу лігу чемпіонату СРСР. І у вищому ешелоні радянського гандболу став третім, услід за київським «Спартаком» і бакинським «Автомобілістом».

Заслужений тренер СРСР, головний наставник збірної країни і київського «Спартака» Ігор Турчин запросив її готуватися до Московської олімпіади в складі збірної СРСР. Вигравши матчі у Конго, Угорщини, Чехословаччини, а в фіналі у збірної НДР (18:13), команда СРСР, у складі якої вже була і Ю. Сафіна, до речі, єдина представниця від Російської Федерації (10 гравців представляли Україну, з них 9 — київський «Спартак»), та єдиний гравець першої ліги, стала переможницею Олімпіади в Москві. За сім днів поки тривав жіночий олімпійський турнір з гандболу, з кандидатів у майстри спорту Юлія Сафіна стала заслуженим майстром спорту.

Грала також ща команду «Ростсільмаш» (Ростов). У 1995 році була граючим тренером з гандболу в Норвегії.

Спортивні досягнення[ред.ред. код]

  • Заслужений майстер спорту з гандболу (1980)
  • Чемпіонка Олімпіади в Москві (1980 р.)
  • Чемпіонка світу (1982)
  • Бронзовий призер чемпіонату СРСР у складі невиномиського «Азоту» (1985)
  • Майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики
  • Бронзовий призер чемпіонату СРСР з бігу на 800 м
  • Член молодіжної команди СРСР з лижного спорту.

Державні нагороди[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]