Сахаров Андрій Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сахаров Андрій Дмитрович
(рос. Сахаров Андрей Дмитриевич)
рос. Андрей Дмитриевич Сахаров
RIAN archive 25981 Academician Sakharov.jpg
Народився 21 травня 1921(1921-05-21)
Москва, РРФСР
Помер 14 грудня 1989(1989-12-14) (68 років)
Москва, СРСР
·гострий інфаркт міокарда
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia (1918).svg Радянська Росія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність росіянин
Діяльність фізик, правозахисник
Відомий завдяки фізика
Alma mater Фізичний факультет МДУ
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук (1953)
Науковий керівник Тамм Ігор Євгенович[1]
Володіє мовами російська[2]
Заклад Фізичний інститут імені П. М. Лебедєва[d]
Членство Національна академія наук США[3], Російська академія наук, Академія наук СРСР, Французька академія наук, Американська академія мистецтв і наук і Американське філософське товариство[d][3]
Посада народний депутат СССР[d]
Відомий завдяки: термоядерна бомба
Конфесія атеїзм
У шлюбі з Боннер Олена Георгієвна
Нагороди
Звання академік АН СРСР (1953)

Сáхаров Андрíй Дм́итрович (21 травня 1921, Москва — 14 грудня 1989, Москва) — радянський фізик, лауреат Нобелівської премії миру (1975), дійсний член АН СРСР1953), співтворець водневої бомби, активний борець за права людини.

Життєпис[ред. | ред. код]

Файл:Сахаров Андрій.jpg
Андрій Сахаров, 1943 р.

1948-го він приєднався до групи Ігоря Тамма, що розробляла водневу бомбу, пізніше активно виступав за заборону ядерної зброї і ядерних випробувань, заснував Радянський комітет з прав людини, 1975 був нагороджений Нобелівською премією миру («За безстрашну підтримку фундаментальних принципів миру між людьми і мужню боротьбу із зловживанням владою і будь-якими формами придушення людської гідності»).

Напередодні 23-го з'їзду КПРС (1966) Сахаров разом з іншими ученими в листі до Л. Брежнєва перестерігав перед відродженням сталінізму в СРСР.

1968 опублікував у «Самвидаві» меморандум «Про прогрес, мирне співробітництво та інтелектуальну свободу», в якому вимагав лібералізації СРСР і критикував українофобію у часи правління Сталіна (меморандум був поширений у світі багатьма мовами).

1970-го разом з фізиком В. Турчином та істориком Р. Медведєвим вислав відкритого листа до уряду СРСР (Л. Брежнєва, О. Косигіна та М. Підгорного) з пропозицією демократизувати СРСР. Одночасно Сахаров захищав права політичних в'язнів, протестував проти політичних репресій тощо. У цьому ж році (1970) разом з А. Твердохлєбовим і В. Чалідзе створив і очолив у Москві Комітет прав людини СРСР.

З 1972 Сахаров і Комітет прав людини неодноразово заступалися перед владою за ув'язнених діячів української культури, зокрема за В. Мороза, В. Чорновола, Л. Плюща, Івана Багряного, Н. Строкату-Караванську, В.Стуса та ін.

Сахаров був прихильником комп'ютерних технологій і в своїх роботах часто описував перспективи їхнього застосування. У 60-х та 70-х багато з тодішніх ідей вважали фантастичними і справою надзвичайно далекого майбутнього, хоча і обговорювалися різноманітними вченими. Крім того керівництво комуністичної партії доволі підозріло сприймало кібернетику, яка свого часу була оголошеною лженаукою. Сахаров був прихильником ідеї створення мережі на подобу сучасного Інтернету. У 1974 він писав про «створення всесвітньої інформаційної системи (ВІС), яка зробить доступним для кожного в будь-яку хвилину зміст будь-якої книги, коли-небудь і де-небудь опублікованої, зміст будь-якої статті, одержання будь-якої довідки… Навіть часткове здійснення ВІС глибоко вплине на життя кожної людини, на її дозвілля, на її інтелектуальний і художній розвиток. На відміну від телевізора, який є головним джерелом інформації для багатьох сучасників, ВІС буде надавати кожному максимальну свободу у виборі інформації й вимагати індивідуальної активності. Але воістину історична роль ВІС полягатиме в тому, що остаточно зникнуть усі бар'єри обміну інформацією між країнами і людьми»[4].

У 1980 разом зі своєю другою дружиною дисиденткою-правозахисницею Оленою Боннер був заарештований і відправлений у заслання в Горький (зараз Нижній Новгород) за критику дій радянського уряду в Афганістані.

Наприкінці 1986 йому дозволили повернутися в Москву і зайняти своє місце в Академії Наук.

За ініціативою академіка А. Сахарова 1988-го розпочалось в республіках колишнього СРСР створення «Меморіалу»[5].

Пам'ять[ред. | ред. код]

На його честь названо астероїд 1979 Сахаров[6].

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Математична генеалогія — 1997.
  2. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б NNDB — 2002.
  4. А. Д. Сахаров. Мир через пол века(рос.)
  5. Історична довідка. Всеукраїнське Товариство «Меморіал» ім. В. Стуса. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-07-27. 
  6. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.