Сахаров Андрій Дмитрович
Сáхаров Андрíй Дм́итрович (21 травня 1921, Москва — 14 грудня 1989, Москва) — радянський фізик, лауреат Нобелівської премії миру (1975), дійсний член АН СРСР (з 1953), співтворець водневої бомби, активний борець за права людини.
Життєпис[ред. | ред. код]
1948-го він приєднався до групи Ігоря Тамма, що розробляла водневу бомбу, пізніше активно виступав за заборону ядерної зброї і ядерних випробувань, заснував Радянський комітет з прав людини, 1975 був нагороджений Нобелівською премією миру («За безстрашну підтримку фундаментальних принципів миру між людьми і мужню боротьбу із зловживанням владою і будь-якими формами придушення людської гідності»).
Напередодні 23-го з'їзду КПРС (1966) Сахаров разом з іншими ученими в листі до Л. Брежнєва перестерігав перед відродженням сталінізму в СРСР.
1968 опублікував у «Самвидаві» меморандум «Про прогрес, мирне співробітництво та інтелектуальну свободу», в якому вимагав лібералізації СРСР і критикував українофобію у часи правління Сталіна (меморандум був поширений у світі багатьма мовами).
1970-го разом з фізиком В. Турчином та істориком Р. Медведєвим вислав відкритого листа до уряду СРСР (Л. Брежнєва, О. Косигіна та М. Підгорного) з пропозицією демократизувати СРСР. Одночасно Сахаров захищав права політичних в'язнів, протестував проти політичних репресій тощо. У цьому ж році (1970) разом з А. Твердохлєбовим і В. Чалідзе створив і очолив у Москві Комітет прав людини СРСР.
З 1972 Сахаров і Комітет прав людини неодноразово заступалися перед владою за ув'язнених діячів української культури, зокрема за В. Мороза, В. Чорновола, Л. Плюща, Івана Багряного, Н. Строкату-Караванську, В.Стуса та ін.
Сахаров був прихильником комп'ютерних технологій і в своїх роботах часто описував перспективи їхнього застосування. У 60-х та 70-х багато з тодішніх ідей вважали фантастичними і справою надзвичайно далекого майбутнього, хоча і обговорювалися різноманітними вченими. Крім того керівництво комуністичної партії доволі підозріло сприймало кібернетику, яка свого часу була оголошеною лженаукою. Сахаров був прихильником ідеї створення мережі на подобу сучасного Інтернету. У 1974 він писав про «створення всесвітньої інформаційної системи (ВІС), яка зробить доступним для кожного в будь-яку хвилину зміст будь-якої книги, коли-небудь і де-небудь опублікованої, зміст будь-якої статті, одержання будь-якої довідки… Навіть часткове здійснення ВІС глибоко вплине на життя кожної людини, на її дозвілля, на її інтелектуальний і художній розвиток. На відміну від телевізора, який є головним джерелом інформації для багатьох сучасників, ВІС буде надавати кожному максимальну свободу у виборі інформації й вимагати індивідуальної активності. Але воістину історична роль ВІС полягатиме в тому, що остаточно зникнуть усі бар'єри обміну інформацією між країнами і людьми»[3].
У 1980 разом зі своєю другою дружиною дисиденткою-правозахисницею Оленою Боннер був заарештований і відправлений у заслання в Горький (зараз Нижній Новгород) за критику дій радянського уряду в Афганістані.
Наприкінці 1986 йому дозволили повернутися в Москву і зайняти своє місце в Академії Наук.
За ініціативою академіка А. Сахарова 1988-го розпочалось в республіках колишнього СРСР створення «Меморіалу»[4].
Пам'ять[ред. | ред. код]
На його честь названо астероїд 1979 Сахаров[5].
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Ковпак Л. В. Сахаров Андрій Дмитрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 463. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Література[ред. | ред. код]
- В. Дем'яненко. Сахаров Андрій Дмитрович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.654 ISBN 978-966-611-818-2
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
- Сахаров Андрей Дмитриевич. Мир, прогресс, права человека. Статьи и выступления. — Ленинград : «Советский писатель». Ленинградское отделение, 1990. — 128 с. — (Новинка года) — Доп. тираж 200 000 прим. — ISBN 5-265-01645-7. (рос.)
- Сергій Грабовський. Андрій Сахаров: людина на всі часи // Український тиждень. — 2011. — 21 трав.
Примітки[ред. | ред. код]
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сахаров Андрій Дмитрович |
- ↑ Математична генеалогія — 1997.
- ↑ а б NNDB — 2002.
- ↑ А. Д. Сахаров. Мир через пол века(рос.)
- ↑ Історична довідка. Всеукраїнське Товариство «Меморіал» ім. В. Стуса. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-07-27.
- ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
|
- Народились 21 травня
- Народились 1921
- Померли 14 грудня
- Померли 1989
- Поховані на Востряковському кладовищі
- Випускники фізичного факультету Московського університету
- Лауреати Нобелівської премії миру
- Герої Соціалістичної Праці
- Кавалери ордена Леніна
- Лауреати Ленінської премії
- Лауреати Сталінської премії
- Дисиденти та правозахисники
- Уродженці Москви
- Померли в Москві
- Радянські фізики
- Фізики-ядерники
- Радянські дисиденти
- Народні депутати СРСР
- Члени Французької академії наук
- Люди, на честь яких названо астероїд
- Конструктори ядерної зброї
- Люди, на честь яких названі вулиці
- Почесні доктори Університету Осло
- Репресовані науковці СРСР
- Правозахисники СРСР
- Викладачі МЕІ