Сахаров Андрій Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сахаров Андрій Дмитрович
(рос. Сахаров Андрей Дмитриевич)
RIAN archive 25981 Academician Sakharov.jpg
Народився 21 травня 1921(1921-05-21)
Москва, РРФСР
Помер 14 грудня 1989(1989-12-14) (68 років)
Москва, СРСР
Національність росіянин
Галузь наукових інтересів фізика
Вчене звання академік АН СРСР (1953)
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук (1953)
Відомий завдяки: термоядерна бомба
Нагороди
Nobel prize medal.svg Нобелівська премія миру (1975)
Герой Соціалістичної Праці Герой Соціалістичної Праці Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна
Ленінська премія Сталінська премія

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Nobel prize medal.svg

Сáхаров Андрíй Дм́итрович (21 травня 1921, Москва — 14 грудня 1989, Москва) — радянський фізик, лауреат Нобелівської премії миру (1975), дійсний член АН СРСР1953), співтворець водневої бомби, активний борець за права людини.

Життєпис[ред.ред. код]

Андрій Сахаров, 1943 р.

1948-го він приєднався до групи Ігоря Тамма, що розробляла водневу бомбу, пізніше активно виступав за заборону ядерної зброї і ядерних випробувань, заснував Радянський комітет з прав людини, 1975 був нагороджений Нобелівською премією миру («За безстрашну підтримку фундаментальних принципів миру між людьми і мужню боротьбу із зловживанням владою і будь-якими формами придушення людської гідності»).

Напередодні 23-го з'їзду КПРС (1966) Сахаров разом з іншими ученими в листі до Л. Брежнєва перестерігав перед відродженням сталінізму в СРСР.

1968 опублікував у «Самвидаві» меморандум «Про прогрес, мирне співробітництво та інтелектуальну свободу», в якому вимагав лібералізації СРСР і критикував українофобію у часи правління Сталіна (меморандум був поширений у світі багатьма мовами).

1970-го разом з фізиком В. Турчином та істориком Р. Медведєвим вислав відкритого листа до уряду СРСР (Л. Брежнєва, О. Косигіна та М. Підгорного) з пропозицією демократизувати СРСР. Одночасно Сахаров захищав права політичних в'язнів, протестував проти політичних репресій тощо. У цьому ж році (1970) разом з А. Твердохлєбовим і В. Чалідзе створив і очолив у Москві Комітет прав людини СРСР.

З 1972 Сахаров і Комітет прав людини неодноразово заступалися перед владою за ув'язнених діячів української культури, зокрема за В. Мороза, В. Чорновола, Л. Плюща, Івана Багряного, Н. Строкату-Караванську, В.Стуса та ін.

Сахаров був прихильником комп'ютерних технологій і в своїх роботах часто описував перспективи їхнього застосування. У 60-х та 70-х багато з тодішніх ідей вважали фантастичними і справою надзвичайно далекого майбутнього, хоча і обговорювалися різноманітними вченими. Крім того керівництво комуністичної партії доволі підозріло сприймало кібернетику, яка свого часу була оголошеною лженаукою. Сахаров був прихильником ідеї створення мережі на подобу сучасного Інтернету. У 1974 він писав про «створення всесвітньої інформаційної системи (ВІС), яка зробить доступним для кожного в будь-яку хвилину зміст будь-якої книги, коли-небудь і де-небудь опублікованої, зміст будь-якої статті, одержання будь-якої довідки… Навіть часткове здійснення ВІС глибоко вплине на життя кожної людини, на її дозвілля, на її інтелектуальний і художній розвиток. На відміну від телевізора, який є головним джерелом інформації для багатьох сучасників, ВІС буде надавати кожному максимальну свободу у виборі інформації й вимагати індивідуальної активності. Але воістину історична роль ВІС полягатиме в тому, що остаточно зникнуть усі бар'єри обміну інформацією між країнами і людьми»[1].

У 1980 разом зі своєю другою дружиною дисиденткою-правозахисницею Оленою Боннер був заарештований і відправлений у заслання в Горький (зараз Нижній Новгород) за критику дій радянського уряду в Афганістані.

Наприкінці 1986 йому дозволили повернутися в Москву і зайняти своє місце в Академії Наук.

За ініціативою академіка А. Сахарова 1988-го розпочалось в республіках колишнього СРСР створення «Меморіалу»[2].

Пам'ять[ред.ред. код]

На його честь названо астероїд 1979 Сахаров[3].

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. А. Д. Сахаров. Мир через пол века(рос.)
  2. Історична довідка. Всеукраїнське Товариство «Меморіал» ім. В. Стуса. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-07-27. 
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.