Сахно-Устимович Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сахно-Устимович Олександр Олександрович
Народився 23 листопада 1880(1880-11-23)
Помер січень 1973
Чикаго, США
Діяльність військовослужбовець
Alma mater Костянтинівське артилерійське училище

Олександр Олександрович Сахно-Устимович (23 листопада 1880 — січень 1973, Чикаго) — український і російський військовий діяч, полковник.

Учасник Першої Світової війни, підполковник російської армії.

У 1917 році взяв активну участь у розгортанні українського військового руху на Одещині. Влітку 1917 року — командир Одеського гайдамацького куреня. З весни 1918 року — на українській військовій службі. За гетьманату 1918 року — старший ад'ютант гетьмана Павла Скоропадського, військовий старшина.

У 1919 році — в білогвардійських Збройних Силах Півдня Росії. Восени 1920 року — співробітник цивільного управління штабу головнокомандувача білогвардійської Російської армії генерала барона П. Врангеля. Емігрував до Німеччини.

В ряді джерел вказано, нібито Сахно-Устимович помер в Берліні 15 червня 1942 р. і був похований на цвинтарі Тегель. Як встановив російський історик І. Петров, насправді це був його син, також Олександр (1910—1942), тоді як сам полковник у 1956 р. емігрував до США, і помер у січні 1973 р. у м. Чикаго[1]. Разом з ним емігрували дружина сина Катерина (нар. 1913) та онучка Тетяна (нар. 1940).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Михайло Омелянович-Павленко. Спогади командарма (1917—1920). Київ. — Темпора. 2007. — 535 с.