Перейти до вмісту

Сахюїнь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мапа Азії в 200 р. до н. е., де показано культуру Сахюїнь та її сусідів.
  Залізна доба  
Залізна зброя
Категорія КатегоріяПортал Портал

Культура Сахюїнь (Sa Huỳnh, Sa Huyun) — культура, яка існувала на території сучасного центрального і південного В'єтнаму та Філіппін і процвітала між 1000 до н. е. і 200 р. н. е.[1][2] Археологічні пам'ятки культури були виявлені від дельти Меконгу до провінції Куангбінь в центральному В'єтнамі. Люди Сахюїнь ймовірно були попередниками чамів, австронезійсько-мовних людей і засновників королівства Чампа.[3]

Перша ділянка в Сахюїнь була відкрита 1909 року. Ділянки містили багато локально створених залізних артефактів, типіфікованих на сокири, мечі, наконечники списів, ножі і серпи. Натомість, бронзові артефакти були домінуючими на ділянках культури Донгсон, які знайшли у північному В'єтнамі та інших місцях на континентальній частині Південно-Східної Азії.

У культурі Сахюїнь кремували дорослих і ховали їх у глеках, накритих кришками, — практика, яка була унікальна для цієї культури. Ритуально розбиті підношення, як правило, супроводжували поховальний глек. Культура також характеризується своїми унікальними вушними прикрасами з зображенням двоголових тварин. Прикраси були зазвичай зроблені з жаду (нефриту), але також трапляються зі скла. Бісерні прикраси також часто зустрічається в похованнях Сахюїнь, найчастіше виготовлені зі скла.

Культура Сахюїнь дає свідчення про розгалужену торговельну мережу. Намистини Сахюїнь робились зі скла, сердоліку, агата, олівіну, циркону, золота і граната; більшість цих матеріалів були не місцевого походження і, швидше за все, імпортовані. Бронзові дзеркала стилю Хань були також знайдені на ділянках Сахюїнь; і навпаки, вушні прикраси Сахюїнь були знайдені в археологічних розкопках в центральній частині Таїланду і на Тайвані (Острів орхідей).

На Філіппінах її артефакти були знайдені в печерах ТабонПалаван. Одним з прикладів є глек Манунггул і печера Каланай в Масбате. Артефакти на ділянці керамічного комплексу «Сахюїнь-Каланай» були датовані періодами від 400 до н. е. до 1500 р. н. е.[4][5] А Майтумська антропоморфна кераміка в провінції Сарангані датована бл. 200 р.н. е.

Часова шкала залізної доби
ТарумаБуні (культура)Доісторична ІндонезіяІсторія ФіліппінСтародавні баранґаїІгорот (суспільство)СахюїньІмперський В'єтнамОк ЕоСахюїнь
Дати приблизні, деталі у відповідних статтях
     Доісторична залізна доба      Історична залізна доба

Артефакти

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. John N. Miksic; Geok Yian Goh, Sue O Connor (2011). Rethinking Cultural Resource Management in Southeast Asia. с. 251. «This site dates from the fifth to first century BCE and it is one of the earliest sites of the Sa Huỳnh culture in Thu Bồn Valley (Reinecke et al. 2002, 153—216); 2) Lai Nghi is a prehistoric cemetery richly equipped with iron tools and weapons, …»
  2. Національний музей образотворчих мистецтв В'єтнаму 2000 «Right from the early history — before and after the Christian era — over twenty centuries from now, there was a cultural exchange among three major Centres Z Đông Sơn culture in the North, Sa Huỳnh culture in Central and south-eastern Nam Bộ …»
  3. Higham, Charles (2014). Early mainland Southeast Asia : from first humans to Angkor. Бангкок: River Books Co., Ltd. с. 211-217. ISBN 9786167339443.
  4. Solheim, William (1969). Prehistoric Archaeology in Eastern Mainland Southeast Asia and the Philippines. Asian Perspectives. 3: 97—108. {{cite journal}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  5. Miksic, John N. (2003). Earthenware in Southeast Asia: Proceedings of the Singapore Symposium on Premodern Southeast Asian Earthenwares. Singapore: Singapore University Press, National University of Singapore.