Саєнко Олександр Олександрович (військовик)
| Саєнко Олександр Олександрович | |||
|---|---|---|---|
 Підполковник | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
18 лютого 1975 (49 років) Кримська АРСР | ||
| Громадянство |
 Україна →  Росія | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |
Україна → Росія | ||
| Вид ЗС | ВМС ЗС України | ||
| Рід військ | Морська піхота | ||
| Війни / битви | Вторгнення Росії в Україну | ||
| Командування | |||
| |||
Олекса́ндр Олекса́ндрович Сає́нко — колишній український військовик, підполковник Військово-Морських Сил ЗС України, командир 501-го окремого батальйону морської піхоти (м. Керч).
Після анексії Криму Росією у 2014 році перейшов на бік окупанта.
Життєпис[ред. | ред. код]
У 2010 році Саєнка було призначено командиром в/ч А0669 (Керченського механізованого батальйону берегової охорони). Під його керівництвом бійці підрозділу брали участь у навчаннях «Адекватне реагування 2011» та «Перспектива-2012»[1].
26 грудня 2013 року, на базі механізованого батальйону берегової охорони було створено 501-й окремий батальйон морської піхоти ВМС України[2], командування яким було знову доручено Олександру Саєнку.
2 березня 2014 року, під час російсько-українського конфлікту в АР Крим російські військові заблокували вхід та оточили військову частину А0669, заявивши, що збираються допомагати у забезпеченні охорони частини. Після переговорів між Саєнком та представником ЗС РФ, останні відійшли за межі частини[3], однак продовжили блокування.
6 березня 2014 року, українські морпіхи власними силами влаштували музичний концерт для підняття бойового духу[4].
9 березня 2014 року, за словами глави медіа-центру Міноборони України в Криму Владислава Селезньова, до батальйону Саєнка прибув начальник берегових військ Чорноморського флоту РФ генерал-майор Олександр Остріков та запропонував морським піхотинцям до 16 березня прийняти рішення, на чиєму боці вони бажають служити[5].
21 березня 2014 року, Саєнко підняв російський прапор над територією військової частини, тобто після анексії Криму Російською Федерацією перейшов на бік окупантів та[6], за його словами, пишається тим, що зумів не допустити кровопролиття[7]. В подальшому, продовжив службу на попередній посаді в Збройних силах РФ, згодом був підвищений до заступника командира 810-ї окремої бригади.
У 2017 році колишній український морпіх командував парадом російських військ 9 травня в м. Керчі[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Історична довідка військової частини А0669. Сайт в/ч А0669. Процитовано 10 березня 2014.
- ↑ В Украине появился новый батальон морской пехоты (рос.) . «Украинские национальные новости». Процитовано 10 березня 2014.
- ↑ Біля військової частини в Керчі чергують російські військові. «Ракурс». Архів оригіналу за 10 березня 2014. Процитовано 10 березня 2014.
- ↑ Керченские морпехи устроили в части концерт (рос.) . «Kerch.FM». Процитовано 10 березня 2014.
- ↑ Загарбники з РФ зробили українцям у Керчі «останню китайську» пропозицію. «Українська правда». Процитовано 10 березня 2014.
- ↑ Оприлюднено список офіцерів-зрадників з Криму. «Lb.ua». Процитовано 14 листопада 2014.
- ↑ а б Українські адмірали на службі в Росії? Історії «дезертирів», які не вийшли з Криму. 08.01.2022, 12:30
Посилання[ред. | ред. код]
- Крим. Керч. Військова частина А0669. Інтерв'ю Олександра Саєнка. «YouTube». Процитовано 10 березня 2014.
- Як Україна покарає кримських «зрадників»? / Крим.Реалії на YouTube