Саєнко Олександр Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Саєнко Олександр Сергійович
Саєнко Олександр Сергійович

Міністр Кабінету Міністрів України
Нині на посаді
На посаді з 14.04.2016
Президент   Петро Порошенко
Прем'єр-міністр   Володимир Гройсман

Керівник Офісу реформ Прем'єр-міністра України

Голова координаційної ради з питань реформи державного управління

Народився 29 лютого 1984(1984-02-29) (33 роки)
Громадянство Україна
Освіта Національна академія державної податкової служби України Інститут законодавства Верховної Ради України
Почесні звання Заслужений юрист України
Офіційний веб-сайт

Олекса́ндр Сергі́йович Сає́нко (eng. Oleksandr SAIENKO, нар. 29 лютого 1984(19840229), м. Київ) — український державний і політичний діяч, Міністр Кабінету Міністрів України (з 14 квітня 2016 року).

В Уряді Володимира Гройсмана відповідає за реалізацію пріоритетних реформ, координацію роботи Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Очолює Офіс реформ Прем’єр-міністра України.

26 квітня 2017 року рішенням Кабінету Міністрів України призначений Головою координаційної ради з питань реформи державного управління.

У 2014 - радник Віце-прем’єр-міністра- Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

У 2015 - Керівник Секретаріату Голови Верховної Ради України Володимира Гройсмана.

Освіта[ред.ред. код]

Закінчив Київський професійно-педагогічний коледж ім. А. Макаренка, згодом - Національну академію державної податкової служби України[1] (2006 р.), за спеціальністю «Правознавство».

З 2006 по 2009 рр. — аспірант Інституту законодавства Верховної Ради України[2].

У 2011 році пройшов навчання в Центрі креативного лідерства (США)[3] та навчання в Канадській школі публічної служби.

Трудова діяльність[ред.ред. код]

Трудову діяльність розпочав у 2003 році на посаді провідного спеціаліста Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської райдержадміністрації м. Києва.

У червні 2004 року  перейшов до Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції[4] на посаду провідного спеціаліста управління правового забезпечення бюджетної політики.

Протягом 2005 року працював у Центрі сприяння інституційному розвитку державної служби[5] Головного управління державної служби України[6] на посаді головного консультанта відділу юридичного забезпечення та нормопроектування, начальника відділу міжнародного співробітництва.

У 2005-2006 роках брав участь у запровадженні функціонального обстеження міністерств, роботі наз Законом "Про державну службу", оцінці системи державного управління за показниками Sigma, запровадженні інструментів інституційної розбудови Twinning, TAIEX.

З лютого по квітень 2006 року займав посаду старшого державного податкового інспектора організаційно-розпорядчого управління Державної податкової служби в Київській області.

З квітня по вересень 2006  року у Головному управлінні державної служби України[6] працював на посаді начальника відділу європейської інтеграції та міжнародного співробітництва управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби.

У жовтні  2006 року переведений на посаду начальника відділу міжнародного співробітництва Центру сприяння інституційному розвитку державної служби[5] Головного управління державної служби України.

У подальшому займав посаду першого заступника директора Центру сприяння інституційному розвитку державної служби[5], з 2009 року перебував на посаді директора Школи вищого корпусу державної служби,[7] (м. Київ).

У грудні 2011 року починає працювати у  Міжнародному благодійному фонді «Фонд економічних реформ в Україні» (м. Київ) на посаді консультант з економічних питань.

З березня 2014 року — радник Віце-прем'єр-міністра — Міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України.

З січня по березень 2015 року — помічник-консультант народного депутата України Гройсмана В. Б.[8]

В березні 2015 року очолив Секретаріат Голови ВРУ.

Працював над концепцією адміністративної реформи та реформою системи надання адміністративних послуг, був одним з авторів Закону «Про адміністративні послуги», в якому було використано найкращий міжнародний досвід щодо передачі повноважень з надання послуг органам місцевого самоврядування.

За підтримки Канадської школи державного управління на базі Школи вищого корпусу державної служби запроваджено програму лідерства для вищого корпусу державних службовців.

14 квітня 2016 року призначений Міністром Кабінету Міністрів України.

Діяльність на посаді Міністра Кабінету Міністрів[ред.ред. код]

На посаді Міністра Кабміну відповідальний за впровадження міжсекторальних реформ та комунікацію між міністерствами. Діяльність Міністра Кабміну регламентується Положенням КМУ №394 від 28.06.2016 р.[9]

Oleksandr Saienko.jpg

“Міністр Кабміну відповідає за горизонтальні комунікаційні зв’язки, координує роботу між міністерствами за різними напрямками. Є, приміром, реформи, які вимагають участі декількох міністерств та відомств - тож потрібен зв'язок на горизонтальному рівні. Наприклад, реформа держуправління, реформа держслужби. Йдеться про ефективну взаємодію між міністерствами, організацію засідань уряду”, - заявив він в інтерв’ю виданню “Лівий берег”.

Одна з головних зон відповідальності - реформа державного управління. Вона розпочалася в травні 2016 року з набуттям чинності Закону України “Про державну службу” та визначенням її одною з пріоритетних для Уряду реформ.

У червні 2016 р. Урядом було схвалено Стратегію реформування державного управління на 2016-2020 рр. з чітким планом заходів її виконання. А в грудні під час засідання Комітету асоціації було підписано Фінансову угоду з ЄС на підтримку реформи.

Міністр Кабінету Міністрів України

Реформа державного управління складається з наступних складових:

  • Підвищенні спроможності уряду до стратегічного планування.

У Секретаріаті КМУ створено Департамент стратегічного планування, який разом з Офісом реформ був задіяний у підготовці Стратегічного плану пріоритетних дій Уряду 2020.

  • Розподілі політичних та адміністративних функцій у міністерствах та розбудові інституту державних секретарів.

У 2016 році впроваджено інститут державних секретарів, які перебирають на себе адміністративні функції, що дозволяє Міністрам сконцентруватись на політичній складовій роботи. При цьому нововведення забезпечує сталість роботи міністерств. Держсекретарів міністерств обрано строком на 5 років через відкриті конкурси.

  • Запровадження циклу аналізу політики, як обов'язкових процедур для розробки всіх урядових рішень.
  • Запровадженні електронного урядування. У серпні 2016 року Кабмін повністю перейшов на електронний документообіг з центральними органами виконавчої влади[10].
  • посиленні кадрової та інституційної спроможності усіх міністерств та Секретаріату Кабміну.

У листопаді 2016 року Кабмін затвердив концепцію запровадження посад фахівців з питань реформ.

Фахівці з питань реформ – це держслужбовці, які призначатимуться на посади за результатами відкритого конкурсу згідно з Законом України «Про державну службу», вони відповідатимуть за впровадження ключових реформ та матимуть спеціальні умови оплати праці. Перелік посад фахівців з питань реформ формуватимуть міністри і затверджуватиме уряд. Фахівці з питань реформ, окрім передбачених законодавством окладу та доплат для держслужбовця, будуть отримувати додаткові стимулюючі виплати. Фінансування здійснюватиметься з державного бюджету. Витрачені на стимулюючі виплати кошти держбюджету будуть компенсовані завдяки фінансовій підтримці ЄС.[11]

26 квітня 2016 року на засіданні Уряду Олександр Саєнко презентував концепцію реформи міністерств[12].

В ході цієї реформи пропонується обрати 9 “пілотних” міністерств та Секретаріат Кабміну, за зразком яких пізніше реформуватимуться всі інші міністерства.[13]

Реформа міністерств включає етап аналізу функцій міністерств, що здійснюють робочі групи за участі експертів з ЄС; залучення фахівців (анонсовано 1000 нових посад фахівців з питань реформ), запровадження системи електронної взаємодії (СЕВ).

26 квітня 2017 року Урядом було схвалено запропоновану О. Саєнком концепцію реформування міністерств.

ОлександрСаєнко.jpg

Родина[ред.ред. код]

Одружений, має дружину Вікторію, доньку Єву, та підкидиша Володимира і рідного сина Андрія

Хобі[ред.ред. код]

Самбо[14], шахи

Нагороди та звання[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Університет державної фіскальної служби України. Університет державної фіскальної служби України. Процитовано 2016-04-25. 
  2. Інститут законодавства Верховної Ради України. instzak.rada.gov.ua. Процитовано 2016-04-25. 
  3. Center for Creative Leadership. ccl.org. Процитовано 2016-04-25. 
  4. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України -> головна сторінка. www.me.gov.ua. Процитовано 2016-04-25. 
  5. а б в Головна - Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського союзу. www.center.gov.ua. Процитовано 2016-04-25. 
  6. а б Головна | Національне агентство України. www.guds.gov.ua. Процитовано 2016-04-25. 
  7. Школа вищого корпусу державної служби. www.schoolcs.gov.ua. Процитовано 2016-04-25. 
  8. Довідка: Україна офіційна. dovidka.com.ua. Процитовано 2016-04-25. 
  9. Урядовий портал - найновіші надходження документів КМУ. www.kmu.gov.ua. Процитовано 2017-05-16. 
  10. Урядовий портал :: Олександр Саєнко: З 15 серпня Уряд повністю переходить на електронний документообіг з центральними органами виконавчої влади. www.kmu.gov.ua. Процитовано 2017-05-13. 
  11. Урядовий портал :: Олександр Саєнко: Уряд розпочинає поетапний процес посилення кадрового потенціалу органів виконавчої влади. www.kmu.gov.ua. Процитовано 2017-05-13. 
  12. Олександр Саєнко. www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-05-13. 
  13. Volodymyr Groysman (2017-04-26). Реформа державного управління. Процитовано 2017-05-13. 
  14. Олександр Саєнко, міністр Кабінету міністрів - 27.04.2017 21:38 — Новини Укрінформ. Процитовано 2017-05-13. 

Джерела[ред.ред. код]