Саїд Ахмад-хан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Саїд Ахмад-хан
SAKhan.jpg
Народився 17 жовтня 1817
Делі
Помер 27 березня 1898
Аліґарх
Громадянство (підданство) Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність філософ, публіцист, соціальний діяч
Alma mater Единбурзький університет
Титул Джавад-уд Даула, Арфі Джанг
Конфесія іслам
Батько Мір Мухаммад Муттакі
Мати Азіс-ун-ніса
Діти Саїд Махмуд
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Саїд Ахмад-хан (*17 жовтня 1817 —27 березня 1898) — індійський мусульманський соціальний діяч, філософ, журналіст, публіцист часів Британської Індії.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив із аристократичної могольської родини, наближеної до падишахів з династії Великих Моголів. Народився у Делі у родині Мір Мухаммада Муттакі, особистого радника падишаха Акбара II. Значну роль в освіту та світогляді майбутнього філософа відіграла його мати Азіс-ун-ніса. Він здобув класичну освіту: знав Коран, праці мусульманських релігійних вчених Сахбаї, Румі, Мірзи Галіба, урду, арабську та перську мови. Отримав знання з математики, астрономії, ісламська права, став майстром з боротьби, плавання, стрільби з лука. Ще замолоду опинився при дворі Великих Моголів. Згодом захопився медициною, проте не завершив курс навчання.

Після смерті батька 1838 році родина Саїда потрапила у скрутне становище. Він стає редактором у журналі свого брата Саїда Мухаммад-хана — «Сайяд-уль-Акбар». Водночас поступає на службу Ост-Індської компанії, працює серестадаром у правничій палаті в Аґрі. У 1840 році отримав посаду мунші. У 1842 році отримав від падишаха Бахадура II придворні звання джавад-уд даула та арфі джанг. Втім відмовився розпочати служби при його дворі. У 1857 році отримує посаду у мурадабаді. Тут багато займається підтримкою та розвитком мусульманської культури, мови урду.

Не брав участі у Сипайському повстанні 1857–1858 років, в якому значно постраждала його родина. В цей час особисто знайомиться з мірзою Галібом, який вплинув на подальшу долю Ахмад-хана. З цього моменту останній більше став цікавитися історією та соціальними реформами. В подальшому велику увагу приділяє складанню ессе на наукові, релігійні теми. При цьому виступав за співпрацю з британцями. за це у 1869 році у Лондоні отримав орден Зірка Індії. По поверненю до Індії у 1870 створив комітет сприянню навчання серед мусульман.

У 1871–1897 роках видавав журнал «Виховання моралі», через який пропагував свої ідеї. У 1875 році стає ініціатором створення Мусульманського Англо-Східного коледжу в м.Аліґарх (тепер це університет). Спочатку підпорядковувався Калькутському університету, а з 1885 році — Алахабадському університету.

Разом з тим залишався на службі у Великій Британії як правник. Пішов у відставку лише у 1876 році. У 1878 році призначається до законодавчої ради віце-короля Роберта Литтона.

У 1886 році він організував Всєїндійську мусульманську освітню конференцію в Аліґарсі, що сприяло політичній єдності мусульман. Вслід за цим велику увагу приділяв розбудові коледжу в Аліґарсі. Тут він й помер 27 березня 1898 року.

Творчість[ред.ред. код]

Саїд Ахмад-хан є автором творів з історії, археології («Великі пам'яткники», 1842 — присвячене старожитностям Делі), політики («Причини індійського повстання», 1859 рік), права, соціальних реформ, релігії (працював над коментарем до Біблії), біографій особистостей. Його публіцистичні, наукові статті, полемічні нариси, написані в живій і афористичній формі з використанням народної лексики і образності, збагатили що стає прозаїчну традицію урду. Саїд першим у літературі урду виступив за вироблення нових естетичних норм і завдань художньої творчості, націлив літературу на відображення нагальних проблем суспільства.

Також зробив перегляд соціально-етичних категорій ісламу в плані їх раціоналізації та відповідності вимогам розуму і наукового знання.

Джерела[ред.ред. код]