Саїд Пірані
| Саїд Пірані | |
|---|---|
| Şeyh Said Vakit | |
 | |
| Народився |
1865[1] Туреччина, Елязиг, Палу[en] |
| Помер |
29 червня 1925 Туреччина, Діярбакир ·повішення |
| Підданство |
.svg){kind=small} , Османська імперія |
| Національність | курди |
| Діяльність | політик, релігійний лідер |
| Членство | Naqshbandid |
| Конфесія | сунізм |
Шейх Саї́д Піра́ні[2] (1865 – 29 червень 1925) — релігійний і політичний лідер курдів-заза, суфійський шейх тарикату Накшбандія[en], організатор масштабного повстання проти турецького уряду Ататюрка в 1925 році.
Біографія[ред. | ред. код]
Шейх Саїд був сином Шейха Махмут Фейзі, а той був сином Шейха Ахмета-ефенді. Саїд, таким чином, був спадковим шейхом суфійського тарикату (ордену) Накшбандія, який був впливовим у курдських областях. Шейх був заможною людиною. У його руках була зосереджена не тільки релігійна, але й традиційна племінна політична влада в районах проживання курдів-заза. За традицією мусульман того часу шейх мав кілька дружин.
Після геноциду вірмен, ассирійців, греків і єзидів курди, які, як і турки, сповідували іслам, залишалися останньою сильною й великою національною меншиною в Східній Туреччині. Реформи Ататюрка, які були поєднанням жорстоких переслідувань національних і релігійних меншин з політикою секуляризації, викликали непокору мусульманського курдського населення. Курди були незадоволені як зниженням ролі ісламу у світській Туреччині, так і тиском на свою національну ідентичність, що виражалося в репресіях проти мирного курдського національного руху.
Повстання шейха Саїда стало помітною подією в історії Туреччини, проте тривало воно відносно недовго. Уже навесні 1925 року шейх Саїд зазнав поразки від турецьких військ, був схоплений і страчений разом зі 47-ма соратниками.
Попри те, що повстання шейха Саїда не було успішним, його досі поважає значна частина курдів. Його онук, Абдулмелік Фірат[en], аж до своєї смерті у 2009 році, був членом турецького парламенту й помірним прихильником курдської автономії. Фірат говорив, що предки його діда були залучені в політику, оскільки в період Османської імперії підтримували владу турецьких султанів.
Нащадком шейха Саїда також є актриса Бельчім Білгін[en].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Faceted Application of Subject Terminology
- ↑ Тобто з Пірану. Форма шейх Саїд Піране – неправильна.
Література[ред. | ред. код]
- Uğur Ümit Üngör, The Making of Modern Turkey: Nation and State in Eastern Anatolia, 1913-1950, Oxford University Press, 2011 року ( англ. ).
- Olson, Robert (1989). The Emergence of Kurdish Nationalism and the Sheikh Said Rebellion , 1880-1925. University of Texas Press (англ. ).
- Tucker, William F. (2009-02-02). The Rebellion of Sheikh-Said. Kurdmania (анг. ).
- Kilic, Ecevit (2008-10-27). CHP, dedemin gömüldüğü yere halkevi açtı. Sabah ( тур. ).
- Yaşar Kalafat: Şark meselesi ışıgında Şeyh Sait olayı, karakteri, dönemindeki iç ve dış olaylar. In: Boğaziçi ilmî araştırmalar serisi; 11. Boğaziçi Yayınları, Ankara 1992 року, ISBN 975-451-083-0 (тур. ).