Саїнка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Саїнка
Sahinka.jpg
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Чернівецький район
Рада/громада Саїнська сільська рада
Код КОАТУУ 0524985501
Основні дані
Засноване 1580[1]
Населення 929
Площа 2,727 км²
Густота населення 340,67 осіб/км²
Поштовий індекс 24122
Телефонний код +380 4357
Географічні дані
Географічні координати 48°32′53″ пн. ш. 28°11′32″ сх. д. / 48.54806° пн. ш. 28.19222° сх. д. / 48.54806; 28.19222Координати: 48°32′53″ пн. ш. 28°11′32″ сх. д. / 48.54806° пн. ш. 28.19222° сх. д. / 48.54806; 28.19222
Середня висота
над рівнем моря
179 м
Водойми Мурафа
Місцева влада
Адреса ради 24122, Вінницька обл., Чернівецький р-н, с.Саїнка, вул. Центральна,58 , тел. 57-2-31
Карта
Саїнка. Карта розташування: Україна
Саїнка
Саїнка
Саїнка. Карта розташування: Вінницька область
Саїнка
Саїнка
Мапа

Саїнка у Вікісховищі?

Са́їнка — село в Україні, в Чернівецькому районі Вінницької області. Населення становить 929 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

У селі річка Безіменна впадає у Мурафу. Річка Мурафа поділяє село на дві рівні частини. На його території вона протікає зі сходу на захід.

Історія[ред. | ред. код]

Село засноване в 1580 році рибалкою Сайкою, від імені якого село називають Саїнкою.

На початку заснування село було невелике. Важко жилося його поселенцям в далекі часи. Курними шляхами набігала татарська орда на українські села. За селом були насипані великі кургани, на яких вартували дозорці. Вони сповіщали про наближення орди. Місцеве населення проти татар вело боротьбу, а якщо сили були нерівними - залишали поселення, а самі ховалися в заростях річки.

В період перебування під владою Речі Посполитої село належало до Брацлавського воєводства, а з 1795 року (після ІІ поділу Речі Посполитої) - до Ямпільського повіту Подільської губернії.

1800 р. була зведена церква[2].

В 1801 р. Саїнку разом із сусідньою Борівкою викупив Ігнацій Маньковський. Наступним власником села був Северин Каспер Маньковський (Seweryn Kasper Mańkowski), по смерті якого Саїнку успадкував один з чотирьох синів Валерій.

В селі Саїнці з 2536 га орної землі, з них 1172 га належали польському поміщику Маньковському. Більшість селян була кріпаками. Селяни працювали під наглядом прикажчика і жили в задимлених, курних хатах разом з худобою. Від інфекційних хвороб щороку вимирали цілі сім'ї. Голодування і злидні були звичні для простого люду. Кріпак ніде не міг знайти суду й управи на свого пана. Крім пана було ще три головних особи на селі: староста, сотник, касир. В центрі села (тепер біля Будинку культури) в той час була винна лавка і магазин. Тут сотник збирав сход громадян села.

У 1861 році в Російській імперії було скасоване кріпосне право. На спільному сході було вирішено збудувати пам'ятник біля церкви в честь скасування кріпосного права.

В 1890 році на південь від церкви, на роздоріжжі була організована сільська церковно-приходська школа. Першим учителем у Саїнці був Делемарський, . Він одночасно працював з трьома класами. З 1900 року в Саїнській початковій школі почав працювати вчителем Топчій Роман Володимирович з села Мар'янівки Немирівського району. Головним предметом був «Закон Божий», який діти вчили під наглядом попа.

Травень-червень 1905 року - це період, коли небаченого розмаху набув повстанський селянський рух. Першими на Поділлі виступили робітники міста Могилів-Подільського, з чавунно-ливарного заводу. Почались заворушення і в селі Саїнці. Організатором селянського заворушення був місцевий дяк Дорошевич і його дружина. Вони першими розповіли про революцію, що проходила тоді по всій царській Росії. Весною 1905 року селяни зібрались у центрі села і радились поділити між собою панську землю, худобу і майно. Загрожували поміщику розправою. Пан Маньковський викликав військовий загін, який розігнав селян.

В 1983 році в селі відкрито музей ім. Пащенка Олександра Софоновича.

Персоналії[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

  • Галяс Василь Григорович (1967—2015) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Пйотр Маньковський — польський релігійний католицький діяч
  • Лєон Маньковський — польський індолог
  • Алєксандер Маньковський — польський письменник, драматург.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ВРУ
  2. а б Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1974.— Tom XІX/3, zeszyt 82. — S. 509—522. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]