Сванте Пебу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сванте Пебу
швед. Svante Pääbo
SvantePääbo.jpg
Народився 20 квітня 1955(1955-04-20) (65 років)
Стокгольм, Швеція[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of Sweden.svg Швеція
Національність швед
Діяльність генетик
Alma mater Уппсальський університет
Сфера інтересів генетика
Заклад Інститут еволюційної антропології товариства Макса Планка
Науковий ступінь Доктор філософії
Аспіранти, докторанти Viviane Slond
Член Саксонська академія наукd, Леопольдина, Шведська королівська академія наук, Національна академія наук США, Berlin-Brandenburg Academy of Sciences and Humanitiesd, Французька академія наук, Шведська королівська академія інженерних наук, Американська академія мистецтв і наук, Європейська академія[2] і Лондонське королівське товариство[3]
Батько Суне Бергстрем
Нагороди
Особ. сторінка email.eva.mpg.de/~paabo/

CMNS: Сванте Пебу у Вікісховищі

Сванте Пебу (швед. Svante Pääbo; нар. 20 квітня 1955, Стокгольм) — шведський біолог, фахівець з еволюційної генетики. Син біохіміка Суне Бергстрема, лауреата Нобелівської премії з фізіології і медицини (1982). Мати, Карін Пебу — естонського походження.

Біографія[ред. | ред. код]

Навчався в школі для перекладачів, з 1975 року вивчав в Упсальському університеті єгиптологію, російську мову, історію науки і медицини. Захистив дисертацію з молекулярної імунології (1986). Потім недовго працював в центрі молекулярної біології Цюрихського університету та в Інституті вивчення раку в Лондоні. У 1987—1990 роках на постдокторантурі в Університеті Каліфорнії в Берклі, в лабораторії Аллана Вілсона, де займався виділенням генетичного матеріалу скам'янілостей і вимерлих в новітній час тварин. У 1990—1997 роках — професор загальної біології в Мюнхенському університеті, з 1997 року — директор департаменту генетики в інституті еволюційної антропології в Лейпцигу.

Досягнення[ред. | ред. код]

Пебу — один із засновників такої дисципліни, як палеогенетика, що займається дослідженням перших людей і гомінідів за допомогою генетичних методів. Розпочав роботу в цій області в 1984 році з вивчення давньоєгипетських мумій з колекцій європейських музеїв, до яких отримав доступ через свого викладача з єгиптології. У 1985 році вперше в історії витягнув з мумій генетичний матеріал[4]. У 2006 році оголосив про план повної розшифровки генома неандертальця. У лютому 2009 року було оголошено про досягнення перших попередніх результатів, і в травні 2010 року вони були опубліковані в журналі «Science». У березні 2010 року група Пебу, що вивчила ДНК, витягнуту з фрагмента кістки, знайденою в Денисовій печері на Алтаї, прийшла до висновку про існування в давнину раніше невідомого виду гомінідів — Денисовської людини. Група Пебу вважає ймовірним схрещування між неандертальцями і людиною розумною. Повідомлення групи Паабо в 2002 році про відкриття так званого «гена мови» FOXP2 викликало велику суспільну реакцію та наукову дискусію.

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]