Свен II (ярл Норвегії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Свен Кнутсон
Народився бл. 1016
Данія, Королівство Данія
Помер 1035
Данія
Громадянство
(підданство)
Flag of Denmark.svg Данія
Національність данці
Діяльність король
Знання мов давньоскандинавська
Титул ярл Норвегії
Посада регент
Термін 1030—1035 роки
Попередник Гакон Еріксон
Наступник Магнус I
Конфесія католицтво
Рід Кнютлінги
Батько Канут Великий
Мати Ельфгіфа Нортгемптонська
Брати, сестри  • Gunhilda of Denmarkd, Хардекнуд і Гарольд I Заяча Лапа

Свен Кнутссон (*Svend Knutsson, бл. 1016 — 1035) — ярл і фактичний володар Норвегії у 10301035 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Кнютлінгів. Один зі старших синів Канута I, короля Данії, Англії, Норвегії, та Ельфгіфи Нортгемптонської. Народився близько 1016 року.

У 1030 році після смерті ярла Гакона Еріксона король Канут Великий призначив сина Свена ярлом і намісником у Норвегії. Ймовірно він планував за заповітом розділити свої володіння, віддавши Свену Норвегію, Гаральду — Англію, а Хардекнуду — Данію.

З огляду на малолітство Свена Норвегією керувала його мати Ельфгіфу. Вона зміцнювала центральну владу, намагаючись ввести в Норвегії державну систему за данським зразком. Були підвищені податки, впроваджено нові повинності селян на користь короля, а також посилені покарання за низку кримінальних злочинів проти держави і громадського порядку. Це викликало обурення норвежців. У країні виник і став швидко поширюватися культ Святого Олафа, правління якого тепер згадували з вдячністю, і рух за відновлення давньої норвезької королівської династії Інглінгів проти Кнютлінгів.

У 1033 році стало відомо, що з Ірландії або Шотландії з військом виплив якийсь Трюґві, який називав себе сином Олафа II Святого і ірландської принцеси Гюди. Свену Кнутсону насилу вдалося зібрати військо, з яким він рушив на південь, де розраховував зустріти претендента. При цьому багато ярлів, зокрема Ейнар Черевотрус з роду ладе, і Кальве Арнассон відмовилися виступати на його боці. Вирішальна битва відбулася біля острова Букн (відома як битва при Сокнасунді), де ярл Свен здобув перемогу. Проте після цього його влада обмежувалася лише півднем Норвегії, оскільки багато ярлів повстали про центрального уряду.

У 1035 році, незадовго до смерті Кнуда Великого, з Новгорода повернувся Магнус Олафсон. Знать і бонди відразу визнали того королем. Свен разом з матір'ю, не маючи змоги чинити спротив, втекли до Данії, де він невдовзі помер.

Джерела[ред. | ред. код]