Свидова (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Свидова
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Рада/громада Свидівська сільська рада
Код КОАТУУ 6125587301
Основні дані
Засноване 1939
Населення 1047 (2014)
Територія 4.830 км²
Густота населення 245.76 осіб/км²
Поштовий індекс 48544
Телефонний код +380 +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 48°52′16″ пн. ш. 25°43′42″ сх. д. / 48.87111° пн. ш. 25.72833° сх. д. / 48.87111; 25.72833Координати: 48°52′16″ пн. ш. 25°43′42″ сх. д. / 48.87111° пн. ш. 25.72833° сх. д. / 48.87111; 25.72833
Водойми р. Тупа
Найближча залізнична станція Товсте
Місцева влада
Адреса ради с. Свидова, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48580
Карта
Свидова is located in Україна
Свидова
Свидова
Свидова is located in Тернопільська область
Свидова
Свидова
Пам`ятний знак.JPG
Пам'ятник Т. Шевченку

Свидова́ — село Чортківського району Тернопільської області. Центр сільради, якій підпорядковане с. Антонів. До Свидови приєднано хутір Вертепи.

Розташування[ред.ред. код]

Розташоване на берегах р. Тупа (права притока Серету, басейн Дністра), за 18 км від районного центру і 2 км від найближчої залізничної станції Товсте. Через село пролягли автошлях Луцьк–Тернопіль–Чернівці, залізниця Тернопіль–Заліщики.

Хутір[ред.ред. код]

  • Вертепи  — хутір, розташований за 0,6 км від села. У 1952 р. на хуторі — 5 дворів, 24 жителі.[1]

Історія[ред.ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської, голіградської і давньоруської культур. За переказами, на полі були козацька й турецька могили.

Згадується 28 лютого 1452 року в книгах галицького суду[2].

Перша писемна згадка — 1457.

1785 — в селі проживали 855 осіб.

За статистикою, в Свидовій у 1900 р.   1281 житель, 1910—1816, 1921—1653, 1931—1827 жителів; у 1921—327, 1931—413 дворів.

1934—1939 — село було адміністративним центром однойменної гміни Свидова.

Під час Першої світової війни до Леґіону УСС зголосилися мешканці села Іван Васильківський і Василь Ковцун.

За Польщі тут поселилися колоністи.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії:

  • Микола Бабйон (нар. 1901),
  • Іван Балан (нар. 1904),
  • Володимир Беленчук (нар. 1913),
  • Яків Бицюк (нар. 1912),
  • Петро Бойчук (нар. 1906),
  • Володимир Вишньовський (нар. 1912),
  • Андрій Герич (нар. 1907),
  • Іван Васильович Гой (нар. 1923),
  • Іван Григорович Гой (нар. 1924),
  • Максим Довгий (нар. 1919),
  • Петро Дубрівний (нар. 1908),
  • Микола Зелений (нар. 1923),
  • Іван Кальмук (нар. 1913),
  • Іван Кардинал (нар. 1905).

В УПА воювали Степан Бурштинський, Василь Вівсяний, Павло Вівсяний, Петро Вівсяні, Іван Майданик, Іван Олійник, Олекса Олійники, Василь Пастушак, Марія Семенчук, Василь Свистун, Володимир Трач, Героній Трач, Володимир Щиголь й інші.

Освіта[ред.ред. код]

За Австро-Угорщини діяла 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі — 4-класна утраквістична (двомовна).

Нині діє Свидівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів.[3]

Релігія[ред.ред. код]

У селі є три каплички Божої Матері.

Пам'ятники[ред.ред. код]

У 1992 році насипано символічні могили УСС, та воякам УПА (1994);

Споруджено:

  • пам'ятник Тарасу Шевченку (1960),
  • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1971., скульптор Р. Вольфер);
  • відновлено козацьку могилу (1990);
  • встановлено
    • пам'ятні хрести: на захист від чуми (XVIII ст.),
    • на честь скасування панщини,
    • боротьби за тверезість (1876),
    • 1000-ліття хрещення Руси-України (1988);
    • також відновлено інших шість хрестів.

Соціальна сфера, господарство[ред.ред. код]

У селі були глиниська й поклади піску; функціонував фільварок ґрафа Лянцкоронського з двома млинами і ґуральнею.

Упродовж 1908—1910 роках побудовано Народний дім, у якому містилася читальня «Просвіти», функціонували театральний і хоровий гуртки.

Діяли філії товариств «Просвіта», «Січ», «Луг», «Сокіл», «Рідна школа», «Союз Українок», «Відродження» та інших; споживча кооператива, дві корчми.

Нині працюють Будинок культури, бібліотека, ФАП, музей воїна-«афґанця» О. Дмитрієва, дитячий садочок, відділення зв'язку, ПАП «Фортуна», ААГ ім. М. Грушевського, фермерське господарство «Діоніс К», кооператив «Маяк», ПП «Вакс», торгові заклади

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися

Примітки[ред.ред. код]

  1. М. Федечко. Свидова // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 502. — ISBN 978-966-457-246-7.
  2. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.218, № 2528 (лат.)
  3. Свидівська школа

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]