Свобода преси в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рейтинг свободи преси

Хоча свобода преси в Україні ніколи не була оцінена вище, ніж «частково вільною» від Дому Свободи вона як і раніше вважається однією з найбільш вільних всіх пострадянських держав [1] [2] [3] [4] і значно покращилася після Помаранчевої революції 2004 року [5] [6]. У 2010 році Freedom House сприймає як "негативну тенденцію в Україні» [7] За даними Державного департаменту США у 2009 році не було спроби центральної влади прямого медіа-контенту, але були повідомлення про залякування журналістів національних та місцевих властей. [8] ЗМІ час від часу демонструє тенденцію до самоцензури з питань, що уряд вважає чутливими. [9] історії в електронних та друкованих засобів масової інформації (завуальованій рекламі і позитивне висвітлення у новинах) та участь в ток-шоу телебачення можна купити.[10]. Медіа групи висловлюють занепокоєння з приводу надзвичайно високою грошової компенсації, які були затребувані в судових справах про наклеп .[11]

Конституція України і закон 1991 року передбачає свободу слова. [12] Зараз свобода слова погіршилась через Вибори 2010, в результаті яких Віктор Янукович став президентом. [13] В Україні багато новин фінансуються за рахунок багатих інвесторів і відображає політичні та економічні інтереси їхніх власників. [14]

Історія[ред.ред. код]

Після того, як термін повноважень першого українського президента Леоніда Кравчука закінчився в 1994 році свобода преси погіршилася. [15]. Під час президентства Леоніда Кучми (1994-2004) кілька прес-відділеннь були насильно закриті. [16]. У 1999 році Комітет із захисту журналістів розмістили Кучму в списку найгірших ворогів преси. [17] У цьому році український уряд частково обмежив свободу преси за допомогою податкових перевірок (Микола Азаров, який згодом став прем'єр-міністром України, очолював податковий орган під час президентства Кучми), справах про наклеп, субсидування, і залякування журналістів. Це змусило багатьох журналістів вдаватися до самоцензури. У 2003 і 2004 років влада втрутилася в засоби масової інформації, видаючи письмові та усні інструкції про те, що писати. В самому кінці кампанії українських президентських виборів в листопаді 2004 року багато ЗМІ почали ігнорувати напрямку уряд і висвітлювали події більш об'єктивно, професійному рівні. [18]

Після помаранчевої революції (2004 р.) українські ЗМІ стали більш плюралістичними і незалежними. [19] [20] Наприклад, спроби влади обмежити свободу преси за допомогою податкових перевірок припинилися. [21]. З тих пір українська преса вважається однією з найбільш вільних всіх пострадянських держав.[22] [23] [24]

Останні події[ред.ред. код]

У грудні 2009 року протягом кампанії українських президентських виборів 2010 кандидат в президенти Юлія Тимошенко поскаржилася, що українські телеканали маніпулюють свідомістю громадян в інтересах фінансово-олігархічних груп. [25]

Навесні 2010 року українські журналісти, Європейська федерація журналістів і «Репортери без кордонів» скаржилися на цензуру президента Януковича. І це незважаючи на заяви Януковича, як глибоко він цінує свободу преси, і що «вільні, незалежні засоби масової інформації повинні забезпечити безперешкодний доступ суспільства до інформації». Уряд Азарова заперечує цензуру засобів масової інформації, [26], так само адміністрація президента [27] і сам Янукович. [28] Адміністрація Президента заступник керівника Анна Герман заявила 13 травня 2010 року, що опозиція сприяла дискусії про свободу преси в Україні, а також припустила, що реакція останніх іноземних організацій журналістів була спровокована опозицією. [29] 12 травня 2010 парламентський комітет зі свободи слова та інформації закликав генерального прокурора негайно розслідувати скарги журналістів про тиск на журналістів і цензуру.

Закон про посилення захисту прав власності на ЗМІ, офіси, видавництва, книжкові магазини і дистриб'юторів, а також творчих спілок був прийнятий українським парламентом 20 травня 2010. [30]

Міжнародний інститут преси звернувся з відкритим листом до президента Януковича 10 серпня 2010 що організація побачила, тривожне погіршення ситуації зі свободою преси протягом останніх шести місяців в Україні. [31] У січні 2011 року Freedom House заявив, що це сприймається як "негативні тенденції в Україні" в 2010 році, до них відносяться: обмеження на свободу преси, залякування цивільного суспільства, і більший вплив уряду на судову систему. [32]

У грудні 2014 року Національна рада з телебачення і радіомовлення відмовила "Радио Вести" у праві віщати у 27 містах України, аргементувавши це "непотрібністю радіо розмовного формату у цих регіонах". [33] Між тим, за даними дослідження Radio Research Wave 3’14 компанії GfK Ukraine (період 14.07.2014-12.10.2014р.), "Радио Вести" є лідером за тривалістю прослуховування серед усіх радіостанцій України. У середньому його слухають більше 2 годин на добу. За кілька місяців своєї роботи воно посіло 4 місце у рейтингу радіостанцій усіх форматів у Києві, випередивши навіть музичні станції. Дослідження продемонстрували, що формат радіостанції news&talk є актуальним і користується попитом серед українців, адже все більше слухачів віддає перевагу якісному інформаційно-розмовному контенту. Рішення Нацради було потрактоване медіа-експертами як факт утиску медіа з боку влади. [34]

Рейтинг[ред.ред. код]

У доповіді «Свобода у світі», рейтинг Україна "частково вільна" з 1992 р. [35] до 2003 року, коли вона була віднесений до категорії «невільних». [36] З 2005 року вона віднесена до категорії «частково вільних" ще раз. [37] [38] [39] [40]

Рейтинг Україні в «Репортери без кордонів» "індекс свободи преси був в останні роки близько 90-місця (89 у 2009 році, 87 у 2008 році), в той час вона займала 112-е місце в 2002 році і навіть 132-ге місця в 2004 році. У 2010 році вона впала до 131-й місця, за даними «Репортерів без кордонів» це був результат "повільного, але вірного погіршення свободи преси після виборів Віктора Януковича на пост президента в лютому".

За підсумками 2014 року в рейтингу свободи інтернет-ЗМІ «Freedom on the Net 2014», [41] проведеного міжнародною неурядовою організацією Freedom House, Україна перемістилася з групи «вільних» держав в групу «частково вільних». Дослідження показало, що стан свободи слова в українському Інтернеті погіршився. [42] Одним з факторів такої динаміки України в рейтингу стали, серед іншого, обшуки представниками СБУ редакції інтернет-видання Вести.ua та газети "Вести" в травні та вересні 2014 року. Зокрема, як написав у себе в Facebook головний редактор видання Ігор Гужва, були вилучені сервера, на яких знаходився сайт vesti.ua, через що видання певний час не працювало (наразі його робота поновлена на новій доменній адресі vesti-ukr.com). Гужва також зазначив, що за два дні до обшуку редакції співробітниками СБУ журналісти "Вести" підготували публикацію про те, що дочка голови відомства Наливайченка живе в США і знімає житло в престижному районі Нью-Йорка. [43]

Громадська думка[ред.ред. код]

Під час опитування громадської думки Research & Branding Group в жовтні 2009 року 49,2% опитаних заявили, що в Україні рівень свободи слова був достатнім, і 19,6% сказали, що навпаки. Інші 24,2% сказали, що там занадто багато свободи слова в Україні. Згідно з даними, 62% респондентів у Західній Україні вважають рівень свободи слова достатньо, а в центральному і південно-східних регіонах ці показники становили 44% і 47% відповідно. [44]

В кінці 2010 року опитування проведених досліджень Branding Group показало, що 56% українців довіряють ЗМІ і 38,5% ні.

Заходи з підтримки свободи слова в Україні[ред.ред. код]

8 вересня 2012 року у Києві та регіонах пройшли масові акції на підтримку свободи слова та телеканалу ТВ. У центрі Києва акцыя пройшла на Михайлівській площі. Організатори акції встановили імпровізовану сцену, в ході мітингу виступили журналісти телеканалу ТВі, а також Арсеній Яценюк, народний депутат Ірина Геращенко, громадський діяч, журналіст Єгор Соболєв та інші. Між виступами політиків і громадських діячів на сцені співали українські гурти та виконавці. Також акції пройшли у Львові, Донецьку, Черкасах та ряді інших міст. [45]

У вересні 2014 року в Києві та інших найбільших містах країни відбувся Всеукраїнський флешмоб "Я за свободу слова". Він був ініційований українським медіахолдингом «Вести», і знайшов масову підтримку в суспільстві. Українці, що узяли участь у флешмобі, прив'язували синю стрічку до свого авто, сумки, прикріпляли їх до одягу, робили фото та ділилися ними в соціальних мережах. [46] Того ж місяця відбулися протести проти переслідування української газети «Вести» під будівлею представництва ЄС в Україні, будівлею СБУ, а пізніше Мистецьким Арсеналом як місцем проведення конференції YES. Вони вимагали припинити переслідування найбільшого видання та знищення свободи слова в Україні. [47]

8 січня 2015 року в Києві пройшла акція на підтримку свободи слова. Активісти руху "Стоп цензурі!", журналісти та народні депутати влаштували акцію солідарності перед посольством Франції у Києві, щоб вшанувати загиблих під час теракту проти співробітників сатиричного журналу Charlie Hebdo в Парижі. Участь в акції взяли журналісти, фотокореспонденти, відеооператори з різних видань. [48]

Експерти про свободу слова в Україні[ред.ред. код]

Наталія Лігачова, головний редактор Інтернет-видання «Телекритика», жовтень 2011 року:

"Є різні свободи - свобода слова на кухні, в Інтернеті і свобода слова ЗМІ. Звичайно, у нас в Україні поки не саджають, як за Сталіна, за анекдот. Але у нас немає свободи слова, яка передбачається в рамках європейської конвенції. Наше суспільство позбавлене можливості отримувати правдиву інформацію від ЗМІ. Політиками через власників на журналістів чиниться певний політичний тиск".

Вахтанг Кіпіані, відомий український журналіст, жовтень 2011 року:

"Свобода слова в Україні є, але в обмеженій кількості. Найбільше її в Інтернеті, в деяких ділових виданнях, таких, як «Кореспондент», найменше - у друкованих ЗМІ. Чим ближче до телебачення, тим її менше. Немає зовсім - в регіональних ЗМІ та на УТ-1. Але в кожному разі, майже в кожному виданні або телеканалі є своя редакційна політика і є свої заборонені зони". [49]

Дмитро Раїмов, засновник Вільної школи журналістики щодо погрому редакції української газети "Вести", липень 2014 року:

"В країні, де є свобода слова, неможливі авторитаризм і диктатура. Будь-яка спроба знищити редакцію, взяти її під контроль, змусити вести якусь конкретну інформаційну політику веде до того, що в країні повністю зникає свобода слова, як це було в Радянському Союзі. Для розборок зі ЗМІ існує суд, а не каміння. В іншому випадку журналіст буде боятися об'єктивно писати, скажімо, про той же Майдан. А раптом прийдуть і по голові палицею дадуть, якщо в тексті з'явиться якийсь негатив?". [50]

Хронологія журналістів убитих в Україні[ред.ред. код]

При колишньому президенті Леоніді Кучмі документи були закриті, і кілька журналістів загинули при загадкових обставинах.

Рік Дата Подія
1995 Квітень Володимир Іванов з Слава Севастополя, в Севастополі[51]
1996 Травень Ігор Хрушетський в Черкасах[51]
1997 13 Березень Петро Шевченко,кореспондент щоденної газети Київські відомості в Луганську, знайшли повішеним у покинутій будівлі в Києві. Він співавтор статті про суперечку між мером Луганська та місцевим відділенням Української служби безпеки.[52]
11 Серпень Борис Дерев'янко, головний редактор української газети Вечерняя Одесса, застрелений вранці 11 серпня 1997 року по дорозі з будинку на роботу в Одесі.[52]
1999 16 Травень Ігор Бондар директор телеканалу AMT, був застрелений в Одесі, в житловий районі, під час руху в машині з Борисом Віхровим, головуючим суддею Одеського суду. Суддя також був убитий під час нападу. Це подвійне вбивство було скоєно чоловіками з Калашніковим у стилі автоматичної зброї їзди в автомобілі.[52]
2000 16 Вересень Георгій Гонгадзе співзасновником новин сайту Українська правда, убитого в Таращанському районі після викрадення.
2001 24 Червень Олег Бреус видавник регіонального тижневика, XXI століття, був застрелений двома бойовиками біля свого будинку в Луганську. Він був поранений в голову і спину в упор, коли виходив зі своєї машини. Мотиви вбивства залишаються невідомими, хоча колеги XXI століття сказали, що вони отримали погрози в останньому місяці. Бреус сам ледве уникнув замаху в грудні 2000 року.[52]
3 Липень Ігор Олександрів, директор приватних теле-і радіостанції КВ в Слов'янську, помер від травм, 3 липня, коли четверо невідомих чоловіків з бейсбольними битами напали на нього у своєму кабінеті. Місцеві ЗМІ припустили, що смерть Олександрова було пов'язано з його розслідування корупції та організованої злочинності.][52][53]
2002 27 Жовтень Михайло Коломиєць, один із засновників українського агентства, знайдений мертвим висячи на дереві в Білорусі.[54]
2003 14 Грудень Володимир Караченцев,заступник головного редактора газети кур'єр, був знайдений мертвим в своєму будинку в Мелітополі. Він був виявлений висячи на ручці свого холодильника. Карачевцев був також головою обласної незалежної профспілки журналістів і кореспондент інтернет-видання Vlasti.net. Міліція не виключає можливість вбивства.[52]
2004 3 Березень Юрій Чечук, директор Радіо Юта в Полтаві, помер при підозрілих обставинах в автокатастрофі. Він був на шляху для зустрічі з керівництвом Радіо Свобода "з української служби, яка часто критикує український уряд, провести переговори про ретрансляції програм радіостанції на більш доступні FM-діапазони[52]
2010 Серпень Василь Клементьев, український журналіст, редактор газети «Новий стиль». Він пропав без вісті в серпні і вважається загиблим. Він був розслідувальником корупції на місцях.[55]

Примітки[ред.]

  1. Карта свободи преси 2010
  2. Карта свободи преси 2009
  3. Україна (Путівник по країнах) Сара Джонстон і Грег Блум, Lonely Planet, 2008, ISBN 978-1-74104-481-2 (стор. 39)
  4. Свобода преси 2007: Глобальний огляд незалежності ЗМІ від Freedom House, Rowman & Littlefield Publishers, Inc, 2007, ISBN 978-0-7425-5582-2 (стр. 11/12)
  5. Свобода преси 2007: Глобальний огляд незалежності ЗМІ від Freedom House, Rowman & Littlefield Publishers, Inc, 2007, ISBN 978-0-7425-5582-2 (стр. 11/12)
  6. 2006 Доповіді з країн про практику дотримання прав людини: Україна Державний департамент США (6 березня, 2007)
  7. Зниження свободи в державах колишнього Радянського Союзу.
  8. Державний департамент США Доповіді з прав людини: Україна 2009
  9. Державний департамент США Доповіді з прав людини: Україна 2009
  10. Державний департамент США Доповіді з прав людини: Україна 2009
  11. Державний департамент США Доповіді з прав людини: Україна 2009
  12. Конституція України
  13. Про свободу преси в Україні, напад на журналістів
  14. Доповіді з країн про практику дотримання прав людини: Україна Державний департамент США (6 березня, 2007)
  15. Україна на роздоріжжі (міждисциплінарні дослідження з Центральної та Східної Європи) (ст. 1)
  16. Країни перехідного періоду 2000-2001
  17. Країни перехідного періоду 2000-2001
  18. Доповіді з країн про практику дотримання прав людини: УкраїнаДержавний департамент США (28 лютого, 2005)
  19. Свобода преси 2007: Глобальний огляд незалежності ЗМІ від Freedom House, Rowman & Littlefield Publishers, Inc, 2007, ISBN 978-0-7425-5582-2 (стр. 11/12)
  20. 2006 Доповіді з країн про практику дотримання прав людини: Україна Державний департамент США (6 березня, 2007)
  21. Доповіді з країн про практику дотримання прав людини: УкраїнаДержавний департамент США (28 лютого, 2005)
  22. Карта свободи преси 2009
  23. Україна (Путівник по країнах) Сара Джонстон і Грег Блум, Lonely Planet, 2008, ISBN 978-1-74104-481-2 (стор. 39)
  24. Свобода преси 2007: Глобальний огляд незалежності ЗМІ від Freedom House, Rowman & Littlefield Publishers, Inc, 2007, ISBN 978-0-7425-5582-2 (стр. 11/12)
  25. Інтерфакс-Україна
  26. Семиноженко: Ні цензурі 13 травня 2009
  27. Опозиція користується темою цензури в засобах масової інформації, говорить Ганна Герман 13 травня 2009
  28. Янукович: Україна готова, якщо Європа готова
  29. Опозиція користується темою цензури в засобах масової інформації, говорить Ганна Герман 13 травня 2009
  30. Закон України
  31. Міжнародний інститут преси: свобода преси в Україні погіршилася
  32. Зниження свободи в державах колишнього Радянського Союзу.
  33. ​Нацсовет блокирует расширение вещания «Радио Вести»
  34. "Радио Вести" - лидер по длительности прослушивания в Киеве
  35. Країни перехідного періоду 2000-2001
  36. Карта рейтингу 2004
  37. Карта свободи преси 2010
  38. Карта свободи преси 2009
  39. Україна (Путівник по країнах) Сара Джонстон і Грег Блум, Lonely Planet, 2008, ISBN 978-1-74104-481-2 (стор. 39)
  40. Свобода преси 2007: Глобальний огляд незалежності ЗМІ від Freedom House, Rowman & Littlefield Publishers, Inc, 2007, ISBN 978-0-7425-5582-2 (стр. 11/12)
  41. Freedom of the Press 2014
  42. У рейтингу свободи слова українські інтернет-ЗМІ скотились до "частково вільних" http://gazeta.ua/articles/life/_u-rejtingu-svobodi-slova-ukrayinski-internetzmi-skotilis-do-chastkovo-vilnih/597031
  43. В редакции газеты «Вести» проходит обыск http://forbes.ua/news/1378812-v-redakcii-gazety-vesti-prohodit-obysk
  44. Половина українців вважають поточну свободи слова достатнім рівнем
  45. В Украине прошли массовые акции в поддержку свободы слова и телеканала ТВі http://focus.ua/society/243913/
  46. Синяя лента в поддержку свободы слова http://vesti-ukr.com/kiev/70360-sinjaja-lenta-v-podderzhku-svobody-slova
  47. Акции в защиту Вестей https://www.pinterest.com/vestiua/акции-в-защиту-вестей/
  48. "Charlie - это я": в Киеве прошла акция в поддержку свободы слова http://news.liga.net/news/politics/4692238-charlie_eto_ya_v_kieve_proshla_aktsiya_v_podderzhku_svobody_slova.htm
  49. Эксперты рассказали, есть ли в Украине свобода слова http://obozrevatel.com/politics/vsem-spasibo.-vse-svobodnyi.htm
  50. 7 вопросов об уголовном преследовании газеты «Вести» и журнала «Репортер» http://reporter.vesti-ukr.com/art/y2014/n32/9194-7-voprosov-ob-ugolovnom-presledovanii-gazety-vesti-i-zhurnala-reporter.html
  51. а б UKRAINE: CPJ urges vigorous investigations, reforms. Committee to Protect Journalists. Процитовано 2006-07-05. 
  52. а б в г д е ж Journalist killed, independent media harassed. International Press Institute. Процитовано 2006-07-05. 
  53. UKRAINE: Suspect charged with journalist's murder acquitted. Committee to Protect Journalists. Процитовано 2006-07-05. 
  54. IPI concerned about death of independent news agency's director, International Press Institute (27 November 2002)
  55. Missing, presumed dead: disappearance of Ukrainian journalist deepens media fears, Guardian

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]