Свобода (фільм, 2009)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Свобода
фр. Liberté
ром. Korkoro
Жанр історична драма
Режисер Тоні Ґатліф
Сценарист Тоні Ґатліф
У головних
ролях
Марк Лавуан[fr]
Марі-Жозе Кроз[fr]
Джеймс Тьєррі
Карло Брант
Бояна Панич[sr]
Оператор Жульєн Гірш[fr]
Композитор Дельфіна Мантуле[fr]
Тоні Ґатліф
Кінокомпанія Princes Production
France 3 Cinéma
Rhône-Alpes Cinéma
Дистриб'ютор Netflix
Тривалість 105 хв.
Мова англійська іспанська німецька французька
Країна Франція Франція
Рік 2009
Кошторис $ 4 353 000
Касові збори $
IMDb ID 1495823
Рейтинг IMDb: 7.2/10 stars
ugcdistribution.fr/liberte/

«Свобода» (фр. Liberté, ром. Korkoro) — фільм-драма французького режисера Тоні Гатліфа. У 2009 році отримав Гран-прі Монреальського кінофестивалю.

Сюжет[ред. | ред. код]

Події в фільмі відбувається у сільській місцевості Франції у 1943 році, під час колабораціоністського уряду Франції. Застряглий в окупованій країні маленький табір румунських циган бродить, ховаючись від німецьких солдатів. Їх переслідує «привид», а коли вони ловлять його, виявляється, що це дев'ятирічний французький хлопчик Клод, який втік з сиротинця. Захоплений їх кочовим способом життя, він вирішує залишитися з ними і приєднується до каравану ромів. Скрипаль Талош, з розумом десятирічного дитини, дає Клодові прізвисько «Бідолаха» (Коркоро). Вони стають найкращими друзями …[1]

A man is shown seated on a chair, enacting a drama scene, with his hands below his face, and his eyes closed. His clothes are torn and we can see a belly fold on his rather flat and smooth tummy including his navel.
Mugshot of a woman with blonde hair and grey eyes. She is smiling; we can see her dimples.
Face shot of a man with light eyes and close cut hair.
Актори : Джеймс Тьєррі (вгорі), Марі-Жозе Кроз (посередині) Марк Лавуан (внизу)

Ролі виконують[ред. | ред. код]

Навколо фільму[ред. | ред. код]

  • Фільм Тоні Гатліфа «Свобода» є першою вагомою кінострічкою, доступною для широкої громадськості, що дає розуміння генезису трагедії французьких циган, які з осені 1940 року були поступово інтерновані у приблизно тридцятьох таборах, звідки багатьох з них вивезли до нацистських таборів смерті.[2]
  • Прототипом для створення образу панни Лунді у фільмі послужила Іветт Лунді — вчителька французького села, розміщеного в зоні, окупованій під час Другої світової війни. Вона не без труднощів переконала циганів, які приїхали поселятися в село під час жнив, відправити своїх дітей до школи.[3]
  • Завдяки невблаганності шкільної вчительки, колишній концтабір «Монтрей-Беле»[fr], де цигани були інтерновані під час Другої світової війни, класифікували як історичну пам'ятку.[4]
  • За винятком Джеймса Тьєррі, який є французом, актори, що грають членів циганської сім'ї, походять з Румунії, Албанії, Косово, Грузії та Сербії. Жінка, яка грає бабусю, російського походження, але живе в Осло.
  • Зараз історики вважають, що з двох мільйонів циган, які жили в Європі до війни, в нацистських таборах смерті було вбито від 250 000 до 500 000.[2]
  • Музичні інструменти, якими користуються у фільмі, привезені з Трансільванії, вони ідентичні до інструментів 1943 року. Навіть колючий дріт з тих часів, щоб його розшукати в Румунії творцям фільму прийшлося проїхати близько 300 кілометрів.[2]
  • Цигани, які знімалися у фільмі, прибули з Трансільванії. Вони пробули три-чотири місяці у Франції. Вони не знали сценарію, як і всі інші актори, вони не знали, що «Талош», якого вони обожнювали, буде убитий у фільмі. І коли прийшла сцена де в нього стріляють, вони почали кричати, у люті, вони справді билися з жандармами.[2]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Коркоро kino.com 01.04.2012 (англ.)
  2. а б в г Тоні Гатліф і забута трагедія [Архівовано 19 квітня 2021 у Wayback Machine.] bibliobs.nouvelobs.com 24.02.2010 (фр.)
  3. Іветт Лунді, надихає на фільм Тоні Гатліфа champagne-ardenne.france3.fr (фр.)
  4. Перемога Жака Сіго, псевдонім Чопа lejdd.fr 07.08.2010 (фр.)

Посилання[ред. | ред. код]