Великомучениця Олександра
| Олександра Цесарівна | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився | III століття н.е. |
| Помер |
близько 303 року Нікомедія ·обезголовлення |
| У лику | святий |
| День пам'яті | 23 квітня, 21 квітня, 10квітня |
 Медіафайли на Вікісховищі | |
Імператриця Олександра, інакше Свята Великомучениця імператриця Олександра (померла у 303 році) — Імператриця римська, християнська свята великомучениця. Вшанування — 23 або 21 квітня, Коптською церквою — 10 квітня.
Інформація[ред. | ред. код]
Відомості про Великомученицю Олександру взяті з життя Святого Мученика Георгія. Імператриця Олександра зазнала мученицьку смерть в Нікомедії разом зі святим Георгієм, за наказом імператора Діоклетіана. Олександра повірила в Христа, будучи свідком чудесного зцілення ран ангелом, нанесених святому ножами та цвяхами на колесі тортур. Під впливом цієї події вона хотіла негайно сповідувати віру в Христа, але проконсул Магнецій відмовив її від цього. Олександра побачила, як Георгій провів 3 дні, зв'язаний ярмом і занурений по плечі у негашене вапно, і залишився після цього цілий та неушкоджений. Дізнавшись, крім того, що знак хреста, розбив всі статуї богів у храмі Аполлона, відкрито визнала Христа. За цей вчинок Діоклетіан наказав її стратити разом зі святим Георгієм. Олександра з задоволенням прийняла покарання, проте по дорозі на місце страти зомліла, сіла на придорожній камінь і померла. За іншою версією, була страчена разом зі святим Георгієм[1].
Не відомо чиєю дружиною вона була. Припускають, що Олександра була вдовою одного з попередників Діоклетіана — між 270 і 284 роком Римською імперією керувало 15 правителів. Багато руськомовних «життів», включаючи «життя» авторства Дмитра Ростовського, називає її дружиною Діоклетіана[2]. Ні Симеон Метафраст, ні Ватиканський Кодекс 916 року, ні інші стародавні тексти візантійського та латинського походження не підтверджують цього. Єдиним винятком серед грецьких джерел є збірник Теодора Дафнопат[3]. Відомо, що єдиною дружиною Діоклетіана була Пріска, що загинула разом з донькою Валерією, вдова цезаря Галерія, 313[4]. Спроби ідентифікувати Олександру як Пріску, відносно пізні, адже починаються тільки у XX столітті. Знаходиться, між іншим, у Мінеї патріарха московського, в якому дата смерті Олександри в 303 році була визнана неправильною і перенесена на 313 рік (рік смерті Пріски). Гіпотезу не підтверджують не тільки стародавні «житія», але і безліч апокрифів латинських, арабських, сирійських, коптських, грузинських та ефіопських.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Aleksandra carica [Архівовано 25 листопада 2020 у Wayback Machine.] A. W. Bugajewski, A. J. Nikiforowa
- ↑ Beata Stola, Cesarzowe pierwszej tetrarchii: Priska, żona Dioklecjana i Waleria, żona Galeriusza
- ↑ Za tą tradycją idzie też Piotr Skarga w swoich Żywotach (t. 1, s. 203)
- ↑ Beata Stola, Cesarzowe pierwszej tetrarchii: Priska, żona Dioklecjana i Waleria, żona Galeriusza, w: «Meander», nr 1-2 z 1991, s. 55-62
Джерела[ред. | ред. код]
- P. Skarga: Żywoty Świętych Starego i Nowego Zakonu[pl]. T. 1. Warszawa: Tadeusz Radjusza «Gutenberg-Print», 1996, s. 202—203.
- Beata Stola, Cesarzowe pierwszej tetrarchii: Priska, żona Dioklecjana i Waleria, żona Galeriusza, w: «Meander», nr 1-2 z 1991, s. 55-62
|
