Свята Евлалія (картина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Свята Евлалія
Дата створення / заснування 1885
Зображення
Зображення в рамі
Назва англ. Saint Eulalia[1]
Напрям, рух мистецький прерафаеліти
Місце розташування Тейт Британія[2]
Жанр сакральне мистецтво
Творець Джон Вільям Вотергаус[2]
З матеріалу олійна фарба[1] і полотно[1]
Зображує Евлалія Меридськаd
У збірках Тейт і Національна галерея
Інвентарний номер N01542 і NG1542
Метод виготовлення олійний живопис
Ширина 117,5 ± 0,1 см
Висота 188,6 ± 0,1 см
Описано за адресою tate.org.uk/art/artworks/waterhouse-saint-eulalia-n01542
Статус авторських прав 🅮
CMNS: Свята Евлалія у Вікісховищі

«Свята Евлалія» (англ. Saint Eulalia) — картина британського художника Джона Вільяма Вотергауса, написана в 1885 році. Зображує мученицьку смерть християнської святої Евлалії Мерідської. Картина знаходиться в Британській галереї Тейт у Лондоні.

Опис[ред. | ред. код]

Картина характеризується несподіваною композицією і є однією з найбільш незвичних і яскравих картин Джона Вільяма Вотергауса. Тіло святої сильно зменшено в ракурсі. Сніг контрастує з оголеною фігурою Евлалії, так що 12-річна дівчинка здається абсолютно недоречною на картині[3]. Вибір художником такої композиції — розміщення тіла на передньому плані і практично порожній центральній частині полотна — був ризикованим, але він спрацював. Помістивши всі інші фігури на задній план, художник зосередив погляд глядача на оголене тіло святої[4].

Зображення оголеного тіла було новаторством для раннього Вотергауса, його могли розкритикувати, але чуйне ставлення митця до фігури, молодість святої та історичний контекст картини дозволили уникнути цього[5]. Погляд глядача направлений на вбиту списом римського стража дівчину, вказує на мотузки, якими святу прив'язували до стовпа розп'яття.

За легендою про святу Евлалію[6], сніг був посланий Богом, як саван, щоб покрити наготу святої, а голуб, що летить вгору над натовпом скорботних, вказує на те, що душа Евлалії піднеслася на небеса, вилетівши з її прочинених вуст[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в http://www.tate.org.uk/art/artworks/waterhouse-saint-eulalia-n01542
  2. а б https://artuk.org/discover/artworks/saint-eulalia-117689
  3. P. Trippi, J.W. Waterhouse, Phaidon Press (2005), s.v. "St Eulalia".
  4. A. Noakes, Waterhouse. John William Waterhouse, Chaucer Press (2004), passim
  5. Cf. critique at johnwaterhouse.com [Архівовано 20 квітня 2012 у Wayback Machine.].
  6. Thieleman J. van Braght, Martyrs Mirror: An account of Those who Suffered in the Fourth Century (1660), see Martyrs Mirror excerpt [Архівовано 13 січня 2021 у Wayback Machine.]
  7. Quoted by Waterhouse in the exhibition catalogue (see Tate's entry [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]). Cf. also Blackburn and Holford-Strevens: Oxford Book of Days, entry for 10 December.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Dorment, Richard (29 червня 2009). Waterhouse: The modern Pre-Raphaelite, at the Royal Academy – review. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 10 січня 2021. .
  • Moyle, Franny (13 червня 2009). Pre-Raphaelite art: the paintings that obsessed the Victorians [print version: Sex and death: The paintings that obsessed the Victorians]. The Daily Telegraph (Review): R2–R3. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 10 січня 2021. .
  • Noakes, Aubrey, Waterhouse. John William Waterhouse, Chaucer Press, 2004.
  • Simpson, Eileen (17 червня 2009). Pre-Raphaelites for a new generation: Letters, 17 June: Pre-Raphaelite revival. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 10 січня 2021. .
  • Trippi, Peter, J.W. Waterhouse, Phaidon Press, 2005.

Посилання[ред. | ред. код]