Олаф II Гаральдссон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Святий Олаф)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олаф II Гаральдссон
Olav II Haraldson
Olav der Heilige07.jpg
Народився 993[1]
Рінгерікеd, Бускерюд, Норвегія
Помер 29 липня 1030(1030-07-29)[2][3]
Stiklestadd, Innherredd, Нур-Тренделаг, Норвегія
·загиблий у бою[4]
Поховання Нідароський собор
Країна Норвегія
Діяльність монарх
Посада monarch of Norwayd
Конфесія християнство
Батько Harald Grensked[5]
Мати Åsta Gudbrandsdatterd[5]
Брати, сестри Гаральд III Суворий і Halfdan Sigurdssond
У шлюбі з Астрід Олафсдоттір[5]
Діти Магнус I Норвезький[5] і Wulfhild of Norwayd

Олаф ІІ Гаральдссон (норв. Olav II Haraldson) або Олаф II Норвезький (норв. Olav II av Noreg), відомий також як Товстий Олаф та Святий Олаф (995 —29 липня 1030) — король Норвегії в 1015—1028 роках. Представник династії Горфагерів, син Гаральда Гренландця[6].

Канонізований у Нідаросі (Тронгейм) єпископом Гримкеллом через рік після його смерті в битві при Штіклестаді 29 липня 1030 р. Визнання Олафа святим сприяла поширенню християнства серед скандинавів. Папа Олександр III підтвердив місцеву канонізацію Олафа в 1164 році, зробивши його загальновизнаним святим Католицької Церкви. Він став не менш важливим святим Православної церкви (свято 29 липня) і одним з останніх відомих святих перед Великою Схизмою[7]. Йому присвячена «Сага про Олафа Святого».

Біографія[ред. | ред. код]

Події з життя Св. Олафа, зображені на дверях каплиці в Хардемо, Швеція

Олаф був нащадком норвезького короля Гаральда I Норвезького і сином конунга Гаральда Гудрьодссона з Вестфолла та Асти Гудбрандсдаттер. Після вбивства його батька Сиґрід Гордою, його виховував другий чоловік його матері Сігурд Свиня Халфданссон, король Рингерика. В результаті цього союзу він став зведеним братом дітей Сігурда та Асти, зокрема майбутнього короля Гаральда Сігурдссона «Суворого».

Вперше як вікінг у молодості він кілька разів їздив до Англії, де бився спочатку за данців, а відтак за англосаксів. В Англії зацікавився християнською вірою. Його охрестив в 1014 році в Руані архієпископ Роберт Данець, брат герцога Нормандії Річарда II. Після хрещення поступив на службу до англійського короля у вигнанні Етельреда Безрадного. Він допоміг Етельреду повернутися в Англію і бився на його боці проти данців.

Король Норвегії[ред. | ред. код]

Норвегія, Швеція і Данія в 1020 р

У 1015 році Олаф разом з єпископом Зігфрідом прибув до Норвегії, де бонди і провінційні правителі проголосили його королем. У 1016 р. в битві при Нешарі він переміг графа (ерла) Суейна, одного з графів Ладе і досі фактичного правителя Норвегії. Він заснував місто Борг ( пізніше відоме як Сарпсборг), біля водоспаду Сарпсфоссен в графстві Естфолл. За кілька років він зміг зібрати під своєю владою такі території, які не мав ніхто із його попередників на троні.

У 1017 році в Швецію був відправлений посол Бйорн з пропозицією укласти мир, причому одним із шляхів врегулювання конфлікту було одруження Олафа на Інгігерді, дочці шведського короля Улофа ІІІ Шетконунга. Рішення про цей шлюб було прийнято на тингу в Уппсалі і Олаф уклав мир з Шетконунгом і деякий час був заручений з Інгігердою, хоча і без відома Улофа. В підсумку, в порушення досягнутих домовленостей, Улаф віддав Інгігерду заміж за новгородського «конунга Яріцлейва», що в 1019 році захопив Київ і став відомий як князь Ярослав Мудрий. В якості компенсації Олафу запропонували Астрід Олофсдоттір, що була незакононародженою дочкою короля Улофа і зведеною сестрою його колишньої нареченої. Олаф одружився на Астрід в 1019 році і вона народила йому дочку Вульфільд, яка в 1042 році вийшла заміж за Ордульфа, герцога Саксонії.

Король Олаф завершив введення у Норвегії християнства.

Перебування в Новгороді[ред. | ред. код]

У 1028 році, після невдалого спільного походу з шведами проти Данії, під час якого норвезькі війська були розбиті данським королем Канутом Великим, Олаф разом із своїм зведеним братом Гаральдом Суворим та позашлюбним сином Магнусом втік до Новгорода, а пізніше якийсь час перебував в Києві при дворі свого зведеного швагера Ярослава Мудрого. Згідно скандинавської «Саги про Еймунда», під час перебування Олафа в Новгороді він мав зі своєю колишньою нареченою Інгігердою, що тепер була дружиною Ярослава Мудрого, «таємний любовний зв'язок».

Повернення в Норвегію, загибель і канонізація[ред. | ред. код]

Загибель Св.Олафа в битві при Стикластадирі. Розпис вівтаря церкви в Трьонделазі (перша пол. XIV ст.)

Через два роки зробив спробу повернути собі владу в країні, але зазнав поразки. Загинув 29 липня 1030 року в битві під Стікльстедом (Стікластадіром) з військами повсталої знаті, яку підтримували данці, але Магнусу із дядьком згодом вдалось здобути норвезький престол в боротьбі з Канутом Данським.

Через рік після смерті був канонізований і став останнім західним святим, визнаним Православною церквою. Згідно з легендою, перед боєм бачив сон, в якому йшов по сходах до неба, а після тану його рани зажили. Його останки зберігаються в Нідароському соборі в Тронгеймі, побудованому над місцем його поховання.

Син Олафа II, Магнус, у майбутньому також король, виховувався в Києві.

Генетичні дослідження щодо зв'язку з Рюриковичами[ред. | ред. код]

Російський дослідник С.С. Алексашин, спираючись на дані саг про «таємну любов» між дружиною «конунга Яріцлейва» (Ярослава Мудрого) Інгігердою і Олафом Гаральдссоном намагався пояснити дані генетичних досліджень сучасних Рюриковичів, які показали розбіжність гаплогруп у нащадків Володимира Мономаха («північна» гаплогрупа N1c1) і Олега Святославича («слов'янська» гаплогрупа - R1a), висунув гіпотезу про позашлюбних дітей Олафа. Він припустив що батько Володимира Мономаха - князь Всеволод Ярославич[8] був фактичним сином Олафа від Інгігерди[9].

Джерела[ред. | ред. код]


Посилання[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Den legendariske saga om Olav den hellige, Erling Skjalgssonselskapet — С. 17.
  2. Lundy D. R. The Peerage
  3. Gran Enciclopèdia CatalanaGrup Enciclopèdia Catalana, 1968.
  4. https://www.britannica.com/biography/Olaf-II-Haraldsson
  5. а б в г Kindred Britain
  6. Ancestors and Family of Harald Grenske. web.archive.org. 2010-10-31. Процитовано 2021-03-04. 
  7. MARTYR-KING OLAF OF NORWAY - A Holy Orthodox Saint of Norway. www.orthodox.net. Процитовано 2021-03-04. 
  8. Всеволод Ярославич народився в 1030 г., в рік загибелі Олафа
  9. СКАНДИНАВСКИЕ ЧТЕНИЯ. Современные геногеографические исследования родословной Рюриковичей посредством генетического маркера Y-хромосомы. web.archive.org. 2011-08-27. Процитовано 2021-03-05.