Святий Тарасій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Patriarch Tarasios.jpg
Святий Тарасій
Народився Константинополь
Помер 10 березня 806
Шанується в церквах Візантійського обряду
День пам'яті 25 лютого (за старим стилем)
10 березня (за новим стилем)

Святий Тарасій, або Святий Тарас († 806, Константинополь) — святий, константинопольський патріарх з 784 року аж до смерті у 806 році, писар імператора Костянтина VI.

Життєпис[ред.ред. код]

Святитель Тарасій, народився в сім'ї патриціїв Георгія і Єнкратії. Був вихований в Константинополі, де отримав хорошу освіту. Став радником і писарем при дворі імператора Костянтина VII Багрянородного (780-797) і його матері, святої цариці Ірини (797-802). У ті часи в Церкві поширювалась єресь іконоборства. Святий Павло (780-784), тодішній Патріарх Константинополя,через слабкість характеру, не міг боротися з цим явищем і тому віддалився в монастир де прийняв схиму. Коли до нього прийшла свята цариця Ірина зі своїм сином-імператором, святитель Павло оголосив їм, що гідним наступником його може бути тільки Тарасій (у той час мирянин). Тарасій був зведений на патріарший престол у 784 році. Він мудро управляв Церквою 22 роки. Вів суворе аскетичне життя. Усе своє майно витратив на Богоугодні справи, годуючи людей похилого віку, жебраків, сиріт і вдів, а у Святу Пасху влаштовував для них трапезу, на якій сам прислуговував. Патріарх безстрашно викрив царя Костянтина, сина імператриці Ірини, коли той обмовив свою дружину Марію, ув’язнив її в монастирі, щоби одружитися з іншою жінкою. Він відмовився розірвати шлюб імператора, за що впав у немилість Василевса. Але невдовзі Костянтин був позбавлений влади своєю матір'ю, царицею Іриною. Святитель Тарасій помер у 806 році. Похований у збудованому ним монастирі на Босфорі. Гріб його став джерелом багатьох чудес[1][2].
Пам'ять Святителя Тарасія Церкви візантійського обряду звершують 25 лютого за старим стилем і 10 березня за новим стилем[1].

Другий Нікейський собор[ред.ред. код]

Сьомий Вселенський Собор
(ікона XVII століття, Новодівочий монастир)

У 787 році під головуванням Патріарха Тарасія в м. Нікеї відбувся VII Вселенський Собор, в якому взяли участь 367 єпископів, яким і було затверджено шанування святих ікон. Також було прийнято в лоно Церкви тих єпископів, які потерпіли від іконоборців[1].


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]