Святилище Аполлона Гілата

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Святилище Аполлона Гілата
Зображення
Божество у давньогрецька релігія
CMNS: Святилище Аполлона Гілата у Вікісховищі

Координати: 34°40′22″ пн. ш. 32°51′49″ сх. д. / 34.67285277780555219° пн. ш. 32.863730555583° сх. д. / 34.67285277780555219; 32.863730555583

Гілат (грец. Υλάτης) — бог, якому поклонялися на острові Кіпр, пізніше поєднався з грецьким богом Аполлоном. Його ім'я, ймовірно, походить від ὑλακτέω [ʰylaktéō] «гавкаючий» або ὕλη [ʰýlē] «ліс», тому Лебек називає його Аполлоном лісів. Йому поклонялися з 3 століття до нашої ери до 3 століття нашої ери.

У Куріоні знаходилося важливе святилище.

Святилище Аполлона Гілата[ред. | ред. код]

Святилище знаходиться близько 2,5 км на захід від стародавнього міста Куріон вздовж дороги, яка веде до Пафосу. Це був один з головних релігійних центрів стародавнього Кіпру, де Аполлону поклонялися як богу лісів. Поклоніння Аполлону на цьому місці почалося ще у восьмому столітті до нашої ери і тривало до четвертого століття нашої ери. Місце зазнало багато розширень і змін у різні періоди. Більшість пам'яток, якими їх можна побачити сьогодні, належать до реставрацій першого століття нашої ери. Святилище оточує стіна. Всередину можна було потрапити через ворота Куріона і ворота Пафоса.

Спочатку місцевість складалася з: храму, сліди якого збереглися у фундаменті нинішнього храму; круглий пам'ятник, який, ймовірно, був призначений для процесій або танців навколо гаю священних дерев; і формалізований архаїчний вівтар. У римський період територія була розширена за рахунок додавання південних і північних будівель, які могли використовуватися для демонстрації вотивів або розміщення відвідувачів. Теракотові статуетки та кераміка, які були накопичені в Храмі з V століття до н. е. до римського періоду, були поховані у вотивній ямі. Довга вулиця, що йде з півдня на північ, веде до Храму Аполлона Гілата, який був побудований в період пізнього класицизму або раннього еллінізму на руїнах архаїчного храму. У першому столітті нашої ери храм був перебудований в іншому архітектурному стилі. Уздовж зовнішньої східної сторони стін розташовані Палестра, де колись займалися атлети та грали в ігри, і лазні.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • S. Sinos, The Temple of Apollo Hylates at Kourion and the Restoration of its south-west corner, Athens 1990.
  • D. Soren, The Sanctuary of Apollo Hylates at Kourion. Tucson 1987.
  • R. Scranton, «The Architecture of the Sanctuary of Apollo Hylates at Kourion», in: Transactions of the American Philosophical Society, New Series, Vol. 57, No. 5 (1967), pp. 3-85.
  • Diana Buitron-Oliver et al., The sanctuary of Apollo Hylates at Kourion. Excavations in the Archaic precinct. Studies in Mediterranean Archaeology 109, 1996, ISBN 91-7081-094-X.
  • Diana Buitron und Darice Birge, Sanctuary of Apollo Hylates, Kourion, 1980. Excavations; the Cult, in: American Journal of Archaeology, vol 85.2, Boston 1981, pp. 187—188.
  • Mary B. Hollinshead, Review: «The Sanctuary of Apollo Hylates at Kourion, edited by David Soren», in: American Journal of Archaeology, Band 93.4, Boston 1989, S. 623—624.
  • T. B. Mitford: A Cypriot oath of allegiance to Tiberius. In: Journal of Roman Studies 50, 1960, pp. 75–79.
  • Stephen C. Glover, Sanctuaries of Apollo Hylates at Dhrymou and Chytroi, in: American Journal of Archaeology, Band 86.2, Boston 1982, pp. 265—266.
  • Reinhard Senff, Kurion, in: Hubert Cancik, Helmuth Schneider u. Manfred Landfester (Hrsgg.), Der Neue Pauly Vol 6 Iul–Lee, Stuttgart 1999.