Святилівка
| село Святилівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район | Кременчуцький район |
| Громада | Градизька селищна громада |
| Основні дані | |
| Населення | 1594 |
| Площа | 6,559 км² |
| Густота населення | 243,02 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 39020 |
| Телефонний код | +380 5365 |
| День села | 14 жовтня |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°27′51″ пн. ш. 32°49′14″ сх. д. / 49.46417° пн. ш. 32.82056° сх. д.Координати: 49°27′51″ пн. ш. 32°49′14″ сх. д. / 49.46417° пн. ш. 32.82056° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
83 м |
| Водойми | рр Дніпро, Сула, Крива Руда |
| Місцева влада | |
| Карта | |
  Святилівка | |
 Святилівка | |
| Мапа | |
| |
Свя́тилівка — село в Україні, у Градизькій селищній громаді Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 1594 осіб. Колишній центр Святилівської сільської ради. День села 14 жовтня.[1]
Географія[ред. | ред. код]
Розташоване в північно-західній частині району, за 45 км від м. Глобине[1], на лівому березі Сульського лиману Кременчуцького водосховища в місці впадання в неї річки Крива Руда, вище за течією якої на відстані 1 км розташовано село Крива Руда. Село з трьох сторін оточено водою.
Площа населеного пункту — 656 га.[1]
На заході села протікає річка Крива Руда (місцева назва — Рудка), яка впадає в Кременчуцьке водосховище, на сході проходить берег озера Лиман, яке живиться джерелами підземних вод. Грязь озера Лиман має лікувальні властивості.[1]
Більшість будівель у селі цегляні, але ще залишились і глиняні хати під очеретом, які були типовими в минулому.[1]
Історія та походження назви[ред. | ред. код]
Письмових джерел про походження села Святилівка не виявлено, але існують дві легенди. В одній з них (за свідченням старожилів села) назва села походить від слова «святити». Як твердить історія козацького поселення, козаки, що вели боротьбу з турками на укріпленнях «Воїнь» та «Кізівер», побудували церкву, на вівтарі якої стояв підсвічник з написом Святителю". Саме під цим підсвічником вся козацька округа святила зброю, даючи клятву з честю відстояти рідну землю. Ішов козак святити зброю, а повертаючись казав: «Іду з Святилівки». Так і залишилась ця назва за поселенням, де пізніше і виникло село. Інша легенда оповідає, що село було назване в честь першого його поселенця, прізвище якого було Святелик.[1]
Населення[ред. | ред. код]
Населення села станом на 1 січня 2011 року складає — 1286 у 605 дворах.[1]
Економіка[ред. | ред. код]
На території села Святилівка діють[1]:
- ВП «А/Ф ім. Шевченка»
- фермерські господарства
Освіта[ред. | ред. код]
- Святилівська ЗОШ І-ІІІ ст. (директор Торяник Віра Іванівна [1]
Медицина[ред. | ред. код]
Заклади медичних послуг, що діють на території села[1]:
- Святилівська дільнична лікарня ветеринарної медицини
- Святилівське КП «Ветеран»
- аптека № 107
- амбулаторія ЗПСМ
Інфраструктура[ред. | ред. код]
Заклади культури та надання інших послуг для населення[1]:
- Святилівський сільський будинок культури
- Оболонська дільниця Черкаського регіонального управління водних ресурсів
- поштове відділення зв'язку
- бібліотека
- п'ять магазинів
- кафе
Пам'ятники[ред. | ред. код]
У центрі села у 1956 році зведено пам'ятник «Воїну-визволителю» та у 1967 році — Пам'ятник «Героям Громадянської війни».[1] Також присутні дві козацькі могили XVIII ст. поруч яких було збудовано краєзнавчий музей (аварійний стан)[2].
На території села знаходиться 12 курганів скіфської доби.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Павлиш Яків Степанович (1886—1938) — українець, із селян, малописьменний. Проживав у с. Святилівка. Колгоспник. Заарештований 16 грудня 1937 р. Засуджений Особливою нарадою при НКВС СРСР 17 лютого 1938 р. за ст. 54-6 КК УРСР до розстрілу. Вирок виконано 17 квітня 1938 р. Реабілітований Військовим трибуналом КВО 24 квітня 1959 р.[3].
- Олексієнко Андрій Іванович - радянський офіцер-артилерист. Під час Корсунь-Шевченківської операції (1944 р.) - начальник розвідки дивізіону 97-ї важкої гаубичної артилерійської бригади. Безпосередній учасник важких триденних боїв за с. Петропавлівка Черкаської області (5-7 лютого 1944 р.).
- Проценко Іван Юхимович (1944) — український науковець, фізик, доктор фізико-математичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України.
- Шпаковський Сергій Петрович (1918 — 1991) — радянський розвідник, Герой Радянського Союзу[4].
- Іконник Віктор Михайлович (1929—2000) — хоровий диригент, педагог. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1982), народний артист УРСР (1989).
Див. також[ред. | ред. код]
- 120405 Святилівка — астероїд головного поясу, названий на честь села.
- Святилівський заказник
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Святилівська сільська рада [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — офіційний сайт Глобинської районної ради
- ↑ Козацькі могили та руїни краєзнавчого музею (фото). Архів оригіналу за 6 лютого 2017. Процитовано 5 лютого 2017.
- ↑ Реабілітовані жертви комуністичного терору на Полтавщині. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 13 травня 2011.
- ↑ Шпаковський Сергій Петрович [Архівовано 8 жовтня 2011 у Wayback Machine.] на сайті Герої країни(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Святилівка [Архівовано 25 червня 2008 у Wayback Machine.]
| ||||||||
| |||||
|
Це незавершена стаття з географії Полтавської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |