Перейти до вмісту

Свято-Духівський кафедральний собор (Чернівці)

Координати: 48°17′16″ пн. ш. 25°56′12″ сх. д. / 48.287717° пн. ш. 25.936803° сх. д. / 48.287717; 25.936803
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Свято-Духівський кафедральний собор УПЦ (Чернівці))
Собор Святого Духа
48°17′16″ пн. ш. 25°56′12″ сх. д. / 48.287717° пн. ш. 25.936803° сх. д. / 48.287717; 25.936803
Тип спорудицерква Редагувати інформацію у Вікіданих
Розташування Україна Редагувати інформацію у ВікіданихЧернівці Редагувати інформацію у Вікіданих
АрхітекторЙозеф Главка Редагувати інформацію у Вікіданих
Будівельна системацегла Редагувати інформацію у Вікіданих
Стильархітектура неокласицизму Редагувати інформацію у Вікіданих
ЄпархіяЧернівецько-Буковинська Єпархія УПЦ
Станпам'ятка архітектури місцевого значення України Редагувати інформацію у Вікіданих
Адресавул. Головна, 85
ЕпонімСвятий Дух Редагувати інформацію у Вікіданих
Вебсайтchernivtsi-sob.church.ua Редагувати інформацію у Вікіданих
Свято-Духівський кафедральний собор (Чернівці). Карта розташування: Україна
Свято-Духівський кафедральний собор (Чернівці)
Свято-Духівський кафедральний собор (Чернівці) (Україна)
Мапа
CMNS: Свято-Духівський кафедральний собор у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Кафедра́льний собо́р Свято́го Ду́ха (Свя́то-Ду́хівський собо́р) — кафедральний собор УПЦ в Чернівцях. Знаходиться на Соборній площі — між вулицями Кобилянської та Головною. Цей собор називають головним храмом Буковини — вміщує до 4 тисяч парафіян.

Історія

[ред. | ред. код]

Перший камінь у його фундамент був закладений у липні 1844 року. Будівництво велося під наглядом крайового інженера А. Маріна та віденського архітектора А. Рьолля, а у 1860 році за проектом Йосефа Главки було перебудовано фасад храму. Через 20 років після початку робіт, будівництво храму нарешті завершилось, а у липні 1864 р. владика Євген Гакман освятив Кафедральний собор. Проте внутрішні оздоблювальні роботи продовжувались аж до кінця століття. Так, ще у 1892—1896 роках група віденських художників розписувала стіни.

В 1961 році комуністи закрили собор, а цінності передали музеям, настінні розписи на нижній частині — змивали водою. Після цього тут розмістили склад, а в 1970 році — художній музей.

Тільки в 1989 році — завдяки зусиллям Раїси Горбачової — собор знову повернули до життя.

Рішенням "зборів" 16 лютого 2025 року Свято-Духівський собор разом із Свято-Миколаївський та Петро-Павлівський храми перейшли до ПЦУ, при тому не запитавши самих прихожан та священиків цих же храмів.[1][2]

При голосуванні, прихожани самого храму вирішили залишитися у УПЦ. Згодом вони утримували та захищали собор від рейдерського захоплення ПЦУ, які замість того, щоб іти до храму з молитвами, йшли з прапорами та гімном України. УПЦ новини

Собор побудований у стилі італійського Ренесансу, причому за основу був узятий один з проектів петербурзького Ісаакіївського собору, подарований єпископу Є. Гакману під час його паломництва до Троїце-Сергієвої Лаври. Домінантою архітектурної композиції собору є монументальний купол заввишки 46 м. Крім нього церкву увінчують ще два куполи, а також дві вежі-дзвіниці з боків фасаду.

На дзвіницях в дорадянські часи були годинники. На фасаді над дверми є напис «А. Д. 1844», а нагорі, нижче корони був напис «1864 ТРЕІ ІПОСТАСАРІ ДУМЗЕУ» (знищений в 1990-х роках).

У березні 2006 року біля храму було встановлено пам'ятник першому митрополиту Буковинської православної митрополії Євгену Гакману.

Над центральним входом, на стіні є рельєфне зображення Мітри, Жезл і Хреста — знаків Архиєрейської влади.

Вражаючий розпис на стінах — виконаний австрійським художником Карлом Йобсоном.

Нижній ярус ікон не зберігся, проте верхні залишились оригінальними.

Володіння храму

[ред. | ред. код]

У Кафедральному соборі зберігається виносний дубовий хрест із часткою Животворного Древа, освячений у храмі Воскресіння Господнього в Єрусалимі, головними святинями Храму є — мощі святої великомучениці Варвари та чудотворна ікона Божої Матері Троодіса — привезена з Кіпру.

Світлини

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. За перехід до ПЦУ найбільших храмів у Чернівцях проголосувало майже три тисячі осіб. Новини Чернівці: Інформаційний портал «Молодий буковинець» (рос.). Процитовано 18 лютого 2025.
  2. Громада Чернівців проголосувала за перехід до ПЦУ трьох найбільших храмів міста. ГЛАВКОМ (укр.). 16 лютого 2025. Процитовано 31 березня 2025.