Свято літнього сонцестояння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Святкове вогнище, Гордаланн

Свято літнього сонцестояння — язичницьке і зороастрійське свято, найкоротша ніч року, в різних формах відзначалося в різних частинах світу. Є одним з чотирьох важливих свят та ключовою точкою відліку річного циклу.

У більш пізній період виникло схоже християнське свято, Різдво Іоанна Предтечі. Загальними рисами святкування в Європі є складання багать, купання у водоймах і ворожіння.

Традиції святкування[ред. | ред. код]

Латиші: Ліго[ред. | ред. код]

Докладніше: Ліго

Східні і західні слов'яни, балти (литовці): Івана Купала[ред. | ред. код]

Східними слов'янами, на сході Польщі (Підляшшя) і на півдні Литви свято відзначається як Іван Купала. Було прийнято купатися, розпалювати багаття і стрибати через них. За повір'ям, саме в цю ніч розквітала папороть.

Фіни: Юханнус[ред. | ред. код]

У фінів та інгерманландців свято називається Юханнус (фін. Juhannus), від імені Іоанна Хрестителя. З 1934 року він відзначається як офіційне державне свято Фінляндії (фін. Suomen lipun päivä). Також офіційне церковне свято, день Івана Хрестителя[1]. Традиційно святкували 24 червня, але з 1955 року відзначається в першу суботу після 19 червня, і припадає на 20 — 26 число. Така зміна була зроблена у Швеції ще раніше, а в Норвегії, Естонії та Латвії — ні. Прийнято прикрашати будинок, човен, пліт і інші місця зібрання людей гілками берези, палити велике багаття (фін. kokko). Серед фінських шведів існує традиція встановлювати «жердину обіцянок».

Шведи: Мідсоммар[ред. | ред. код]

З 1953 року у Швеції свято середини літа (дослівно) святкується в найближчу після 19 червня суботу. Основні урочистості у шведів, на зразок встановлення жердини обіцянок, відбуваються напередодні, в переддень свята.

Португальці: День святого Іоанна[ред. | ред. код]

У Португалії свято відзначається як Свято святого Іоанна (порт. Festa de São João). Португальці-католики вірять в очисну силу вогнищ св. Івана.

В сучасних містичних традиціях[ред. | ред. код]

Літа (Litha) – свято літнього сонцестояння у сучасних неоязичників, які ґрунтують свій містичний світогляд на британських традиціях. Одна з основних дат в Колесі року віккан. За одним з уявлень, це важливий час у циклах центральних постатей релігії (Бог перебуває у повноті своєї сили, Богиня приносить найбільший достаток). Разом з вшануванням родючості природи й щедрості сонця, віккани говорять, що в цей день рік робить крок до темряви, адже ночі стають довшими. Це уявляють як зустріч двох братів: Короля Дуба та Короля Падуба, один з яких символізує літо, а інший – зиму[2], [3]

Згідно магічної традиції Анни Амарго літнє сонцестояння має назву «Nor Scout Scovrel» і перекладається як «Загривок бика». Відтак, вночі з 21 на 22 червня чарівний бик розділяє світ на те, що вже відбулося і те, що ще відбудеться. І якщо з урахуванням певних практик умовно осідлати цього бика, то можна наблизити і отримати бажані для себе результати[4].

В художній літературі[ред. | ред. код]

«Було столів велике застеляння. / Були землі всещедрої плоди. / Бог літного сонцестояння / тоді брав шлюб з богинею води»[6]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]