Свіргун Ольга Анатоліївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ольга Свіргун
Свіргун Ольга Анатоліївна
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png Солдат
Свіргун Ольга Анатоліївна.png
Загальна інформація
Народження 1988(1988)
м. Глухів (нині - Шосткинський район), Сумська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 24 лютого 2022(2022-02-24)
поблизу м. Олешки, Херсонська область, Україна
(вбита)
Військова служба
Роки служби ? — 2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Ольга Анатоліївна Свіргун (нар. 1988, м. Глухів (нині Шосткинського району), Сумської області, Українська РСР, СРСР — пом. 24 лютого 2022, поблизу м. Олешки Херсонської області) — українська військовослужбовиця 9 ОМПБ «Вінницькі скіфи» 59-тої окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ ЗС України, учасниця російсько-української війни, що загинула у ході російського вторгнення в Україну.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася у 1988 році в місті Глухові, нині Шосткинського району на Сумщині[1].

Проходила військову службу в складі одного з підрозділів 9 ОМПБ «Вінницькі скіфи» 59-тої окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України на Херсонщині.

У перший день російського вторгнення в Україну, 24 лютого 2022 року, при виконанні бойового завдання, разом з побратимами потрапила у ворожу засідку в районі м. Олешки та героїчно загинула[2].

Панахида за загиблою (за участі командира 9 ОМПБ «Вінницькі скіфи» Сергія Котенка) відбулася в обід 11 березня 2022 року у Православній церкві України, що розташована у парку міста Гайсина на Вінничині[3].

Голова Гайсинської районної державної адміністрації Людмила Головашич[4] повідомила, що у місті поховали Ольгу Свіргун:

« «Я готова була стати хрещеною або весільною мамою, а стала мамою загиблої дитини...Ольгу Анатолівну Свіргун рідна мама не змогла поховати — вона на ворожій території в підвалі...Тому цю дитину в останню путь проводжали ми — мами Гайсина...»[5] «

.

Залишилися мати та донька[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Джерела[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. На Вінниччині попрощалися з глухівчанкою, яка героїчно загинула, захищаючи Батьківщину. Глухів.info (укр.). 12 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022. 
  2. а б Ціною власних життів… Герої, яких втратила Глухівщина. Неделя. — 2022. — № 19 (1195). — 5 травня. — С. 1,2
  3. Лєхова, Марія (11 березня 2022). В останню путь проводять двох військових — Сергія Котенка та Ольгу Свіргун. 20 хвилин. Новини Вінниці (укр.). Процитовано 12 березня 2022. 
  4. Гайсинська районна державна адміністрація
  5. Лєхова, Марія (11 березня 2022). Гайсин в жалобі. Громада поховала чотирьох військових, які віддали життя за Батьківщину. 20 хвилин. Новини Вінниці (укр.). Процитовано 12 березня 2022.