Свірзький замок
Координати: 49°39′00″ пн. ш. 24°26′20″ сх. д. / 49.65000° пн. ш. 24.43889° сх. д.
| Свірзький замок | |
|---|---|
 Фото замку — переможець конкурсу Вікі любить пам'ятки-2016 в Україні |
|
| 49°39′00″ пн. ш. 24°26′20″ сх. д. / 49.65000° пн. ш. 24.43889° сх. д. | |
| Тип | замок |
| Країна |  Україна |
| Адреса | Львівська область Перемишлянський район с. Свірж |
| Автор проекту | Павло Ґродзицький |
| Перша згадка | 1530 |
| Стан | потребує реставрації |
 |
|
 Свірзький замок на Вікісховищі |
|
Сві́рзький за́мок — замок в Україні, розташований у селі Свірж Перемишлянського району Львівської області.
Зміст
Історія[ред. • ред. код]
Закладений у XV столітті Андрієм і Мартином Свірзькими, вперше згадується у 1484 році. Первинно замок був суто оборонною мурованою спорудою, квадратною в плані. Неоднократно перебудовувався, рік завершення одного з етапів робіт вказано безпосередньо на стінах — над центральною брамою з внутрішньої сторони збереглося вирізьблене число "1530".
За Цетнерів[ред. • ред. код]
Сучасного вигляду він набув з середини XVII століття, з часу переходу його у власність графа Олександра Цетнера (від імені якого названо цілий район — Цетнерівка та ботанічний сад у Львові). Граф викупив його у Свірзьких у 1641 році і згодом значно розбудував та зміцнив.
Існують припущення, що задум Цетнера з укріплення Свірзького замку здійснював відомий фортифікатор, генерал від артилерії Павло Ґродзицький. Роботи з перебудови замку проводились приблизно в той же час, коли генерал Ґродзицький будував у Львові одразу два арсенали — Королівський та Сенявських.
Незважаючи на своє вигідне оборонне розташування (на горі Белз, оточеній непрохідними болотами, ставками, а в підніжжі мурів — ровами і звідним мостом), палацовий тип його архітектури навряд чи міг мати серйозне оборонне значення. Відомо, що під час українсько-польської війни в 1648–1654 роках замок не раз здобували козацькі загони, а в 1648 році — спалили татари.
В 1672 році, під час походу турків на Львів, він витримав турецьку облогу. Під час другого походу турків у 1675 році Свірзький замок знову вистояв і захистив у своїх мурах залогу Поморянського замку, яка, не маючи достатньої сили для оборони, через таємний хід вийшла до лісу і втекла до Свіржа. Після воєнних ушкоджень здійснювалось відновлення та посилення мурів, однак загалом замок поступово змінював призначення з оборонного на суто житлове, перетворившись на парадну резиденцію.
XIX-XX століття[ред. • ред. код]
Якщо до сих пір замок стабільно належав всього двом шляхетським родам, то тепер раз за разом переходить з рук у руки. Часта зміна господарів негативно вплинула на споруду, маєтком не опікувалися — в описах 1882 і 1892 років згадується поганий стан будівлі, зокрема руйнування корпусів з півночі та сходу.
У 1907 році замок стає власністю Роберта Лямезана де Салінса, на той час офіцера австрійської армії. Він реставрував маєток, вкладаючи значні кошти, і перетворив його на розкішну резиденцію з багатими інтер'єрами. Але у 1914 році під час Першої світової війни замок цілком спалений російськими військами. Однак це не змусило хазяїна занедбати замок — згодом було відновлено декор вікон та дверей, карнизи; корпуси та вежі знову покрито дахом. Основна реставрація завершилась у 1917 році, про що свідчить вирізьблений пам'ятний напис над брамою із зовнішньої сторони.
У 1939 році націоналізований радянською владою. Довгий час стояв пусткою, короткий період використовувався як школа трактористів. І аж у 1978 році переданий на баланс Спілки архітекторів тодішнього СРСР.
Замковий костел[ред. • ред. код]
На території замкового парку зберігся костьол, заснований ще в XV столітті. Сучасна мурована будівля костьолу в стилі ренесансу, яка поставлена на місці дерев'яного, що завалилася; вона походить з 1546 року. Над входом у костел і нині можна бачити рештки шляхетського герба колишніх володарів. До костелу від замку вів підземний хід. Завалену частину підземного ходу можна побачити з рову, який оточує замок біля перекидного моста.
Львівський краєзнавець Й. Гронський розповідає, що в 1956 році у Свірзькому костелі біля замку (у Свіржі є ще й другий костел) бачив усередині фрески, які відкрилися внаслідок облуплення тиньку. На фресках була зображена оголена жіноча постать з довгим розпущеним волоссям в молитовній позі на колінах на тлі панорами середньовічного Свіржа. Судячи з опису, це могла бути Марія Єгипетська. Подальша доля цих фресок невідома.
Сучасний стан[ред. • ред. код]
Нині стан замку не найкращий. Незмінними збереглися тільки зовнішні стіни. Всередині, після неодноразової «модифікації» збираються розташувати будинок відпочинку архітекторів. У зв'язку з цим змінено планування кімнат замку, перебудовані інші приміщення. У внутрішньому дворі можна побачити великий колодязь, воду з якого брали на випадок облоги. Колодязь також закинутий.
Джерела[ред. • ред. код]
- «Замки Львівщини», часопис «Галицька брама», в-во «Центр Європи», № 10—12 (106–108), 2003, с. 10—13
- Мацюк Орест Ярославович Замки і фортеці Західної України. — Львів : Центр Європи, 1997. — С. 22—26. — ISBN 966-7022-45-5.
- Новітня історія України: Галичина. СВІРЗЬКИЙ ЗАМОК
- Свірзький замок. Про історію
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Svirzh Castle |
- Свірж. Замки та храми України
- Свірзький замок на zamki-kreposti.com.ua (рос.)
- Свірзький замок — фортифікаційна перлина Галичини
- Свірзький замок. Фотографії
