Світлана Броз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Світлана Броз
Svetlana Broz.jpg
Народилася 7 липня 1955(1955-07-07)[1][2] (64 роки)
Белград, СФРЮ
Громадянство
(підданство)
Flag of Bosnia and Herzegovina.svg Боснія і Герцеговина
Діяльність лікарка, журналістка
Alma mater University of Belgrade School of Medicine[d]
Сфера інтересів кардіологія
Батько Žarko Broz[d]

Світлана Броз у Вікісховищі?

Світлана Броз (серб. Светлана Броз / Svetlana Broz, народилася 7 липня 1955 року) — югославський і боснійська лікар-кардіолог, письменниця і філантроп. Онука Йосипа Броза Тіто.

Біографія[ред. | ред. код]

Молодша дочка Жарко Леона Броза і Злати Єлінек-Броз[3]. З 1970 по 1975 роки працювала вільним журналістом у різних газетах і журналах Югославії[4]. Закінчила у 1980 році медичний факультет Белградського університету, працювала у 1981—1989 роках у Військово-медичною академією. Під час Боснійської війни працювала лікарем-кардіологом в гарячих точках, рятуючи життя постраждалих цивільних. У січні 1993 року почала писати спогади про війну, що вийшли в 1999 році під назвою «Добрі люди злі часи» і потім були видані в США у 2003 році[5]. З 2000 року проживає в Сараєво; згідно інтерв'ю в газеті Nezavisne novine, отримала боснійське громадянство в 2004 році.

Світлана Броз очолює боснійське відділення благодійної організації GARIWO (англ.  Gardens of the Righteous Worldwide — Сади Праведників світу)[6], також керує семінарами «Education Towards Civil Courage», на яких охочі навчаються тому, як вистояти в дні соціальних і політичних потрясінь, боротися проти корупції і дискримінації. Також Світлана Броз читає лекції в Гарвардському університеті і в Сорбонні[7]. Дала більше 2 тисяч інтерв'ю, в тому числі і телеканалу «Росія». Є антивоєнною активісткою[8].

У 2011 році Світлана Броз була нагороджена французьким орденом «За заслуги» за указом президента Ніколя Саркозі. Є також почесною громадянкою міста Тузла, де народилася її мати Злата Єлінек. У 2007 році італійсько-швейцарський освітній центр Ріміні нагородив її освітньою премією Маргарити Дзобели.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Good People in an Evil Time, 2002.
  • Having What It Takes: Essays on Civil Courage, 2006

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна бібліотека Іспанії — 1711.
  2. CONOR
  3. Tito in Bjelovar by Stanislava Koprivica-Oštrić, a joint issue of the Coordinative Committee for Cherishing Revolutionary Traditions in Bjelovar and the Institute for the History of Workers Movement of Croatia, Zagreb, 1978, page 76.
  4. Svetlana Broz, direktorica NVO Gariwo: Titova unuka. Ekapija. 9 February 2012. Процитовано 22 May 2016. 
  5. Hunt, Swanee (2011). Worlds Apart: Bosnian Lessons for Global Security. Duke University Press. с. 209. ISBN 9780822349754. Процитовано 7 September 2014. 
  6. Tragamo za hrabrim ljudima u teškim vremenima. Nezavisne novine. 6 March 2013. Процитовано 22 May 2016. 
  7. Як стати країною (рос.)
  8. Доля спадщини та спадкоємців Тіто (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]