Світлична Світлана Опанасівна
| Світла́на Опана́сівна Світли́чна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Светла́на Афана́сьевна Светли́чная | ||||
 | ||||
| Фотографія 2012 року | ||||
| Народилася |
15 травня 1940 (83 роки) Ленінакан, Вірменська РСР, СРСР | |||
| Національність | українка | |||
| Громадянство |
 СРСР →  Росія | |||
| Діяльність | акторка, кіноакторка | |||
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії (1963) | |||
| Роки діяльності | з 1959 року | |||
| У шлюбі з | Івашов Володимир Сергійович | |||
| IMDb | nm0841254 | |||
| Автограф |
 | |||
| Нагороди та премії | ||||
  | ||||
|
| ||||
 Світла́на Опана́сівна Світли́чна у Вікісховищі | ||||
Світла́на Опанасі́вна Світли́чна[1][2] (рос. Светла́на Афана́сьевна Светли́чная; 15 травня 1940; Ленінакан, Вірменська РСР, СРСР) — радянська і російська актриса театру і кіно українського походження. Заслужена артистка РРФСР (1974).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 15 травня 1940 в родині українця Опанаса Світличного, радянського офіцера. З батьками постійно подорожувала по різних містах та республіках, зокрема вчилася в місті Охтирка в Україні, після відставки батько поселився у Мелітополі.
Завдяки наполегливості матері Світлані вдалося поступити до Всесоюзного державного інституту кінематографії (1963, майстерня М. Ромма) у Москві.
Популярна актриса радянського кінематографу (60-80-ті роки: «Діамантова рука» (1968, Ганна Сергіївна, фатальна білявка), «Кухарка» (1965), «Сімнадцять миттєвостей весни» (1973, Габі) та ін.).
Працювала на дубляжі кінофільмів, знялася у низці документальних стрічок, присвячених діячам кіно та її долі і творчості.
Працювала у Театрі-студії кіноактора.
Вдова актора Володимира Івашова.
Фільмографія[ред. | ред. код]
Акторські кінороботи:
- «Колискова» (1959, Ната; реж. М. Калік)
- «Сходи» (1962, к/м)
- «Їм підкоряється небо» (1963, Ніна Колчина; реж. Тетяна Ліознова)
- Кіноальманах «Юність»: новела «Тітка з фіалками» (1963, Світлана)
- «Застава Ілліча»/ «Мені двадцять років» (1964, Світлана)
- «Поки фронт в обороні» (1964, Катя, зв'язкова)
- «Чисті ставки» (1965, Катя («Русалка»)
- «Кухарка» (1965, Павлина Хуторна)
- «Тридцять три» (1965, Ніна Свєтлова, телеведуча)
- «Герой нашого часу» (1966, Ундіна, контрабандистка)
- «Не найвдаліший день» (1966, Надя Степанова)
- «Нові пригоди невловимих» (1968, красуня в соболях)
- «Любити...» (1968, дівчина з півночі; реж. М. Калік)
- «Діамантова рука» (1968, Ганна Сергіївна, фатальна білявка (озвучує Зоя Толбузіна)
- «Непідсудний» (1969, Віка, стюардеса)
- «Папіросниця» (1969, к/м; продавщиця цигарок)
- «Сюжет для невеликого оповідання» (1969, Афродіта Попандос)
- «Корона Російської імперії, або Знову невловимі» (1971, дама, відвідувачка ресторану)
- «Тримайся за хмари» (1971, Міллі Вімерфорд)
- «Сімнадцять миттєвостей весни» (1973, Габі; реж. Тетяна Ліознова)
- «Закриття сезону» (1974, Зоя Морено, виконавиця мото-атракціону «Безстрашний рейс»)
- «Шпак і Ліра» (1974, Генрієтта)
- «Коли тремтить земля» (1975, Ірина)
- «Ти — мені, я — тобі» (1976, Валя, подруга Івана Кашкіна)
- «Корінь життя» (1977, Сабіна)
- «Ці неймовірні музиканти, або Нові сновидіння Шурика» (1977, подружка Горбункова з «Діамантової руки», музикант, камео)
- «Отець Сергій» (1978, пані (немає в титрах)
- «Недопесок Наполеон III» (1978, мама Віри Мерінової)
- «Місце зустрічі змінити не можна» (1979, Надя, сестра Лариси Груздєвої; Одеська кіностудія)
- «Третій вимір» (1981, Ольга, дружина Букреєва; Одеська кіностудія)
- «Чоловічий почерк» (1982, к/м; Вона)
- «Анна Павлова» (1983, Маша)
- «День гніву» (1985, жінка з руїн)
- «Мисливці у преріях Мексики» (1988, селянка (немає в титрах)
- «І повертається вітер...» (1991, епізод (немає в титрах)
- «Будинок на камені» (1994, жебрачка з дитиною)
- «Богиня: як я полюбила» (2004, мати-примара)
- «Дім біля солоного озера» (2004, Зігрід, німецька журналістка)
- «Зірка імперії» (2007, ворожка)
- «Спостерігач» (2007, Марія Тарасівна, колишня актриса)
- «Викрадення богині» (2009, Афродіта Попандос, європейський цирковий продюсер)
- «Гаражі» (17 серія «Дівчина, що випала») (2010, камео)
- «Дівчина і смерть» (2012)
- «Біловоддя. Таємниця загубленої країни» (2016, камео) та ін.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ПАВЛЕНКО, Наталія (14 травня 2010). Світлана Світлична на вечерю їсть яблуко. Gazeta.ua.
- ↑ Світлична С. Світлана Світлична: я з німого кіно : [бесіда з кіноактрисою / спілкувалася Інга Вітковська] // Чернігівські відомості. — 2010. — № 45. — С. 24.
Література[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
|
|
Це незавершена стаття про російського актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |