Світлодарськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Світлодарськ
Міський пляж на березі охолоджувального ставка Вуглегірської ТЕС
Міський пляж на березі охолоджувального ставка Вуглегірської ТЕС
Світлодарськ
Розташування міста Світлодарськ
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька
Район/міськрада Артемівський район
Код КОАТУУ 1410970500
Засноване 1970
Статус міста з 1992 року
Населення 12164 (01.01.2013)[1]
Площа 2,12 км²
Густота населення 573 осіб/км²
Поштові індекси 84792
Телефонний код +380-6249
Координати 48°26′07″ пн. ш. 38°13′15″ сх. д. / 48.43528° пн. ш. 38.22083° сх. д. / 48.43528; 38.22083Координати: 48°26′07″ пн. ш. 38°13′15″ сх. д. / 48.43528° пн. ш. 38.22083° сх. д. / 48.43528; 38.22083
Висота над рівнем моря 172 м
Водойма Лугань, Світлодарське водосховище
Відстань
Найближча залізнична станція Дебальцеве
До станції 21 км
До обл./респ. центру
 - фізична 58,5 км
 - залізницею 92 км
 - автошляхами 77,7 км
До Києва
 - залізницею 821 км
 - автошляхами 718 км
Міська влада
Адреса 84792, Донецька область, Дебальцівська міськрада, м. Світлодарськ, пр. Леніна, 5, 5-72-77
Міський голова Діордіца Сергій Вікторович

Світлода́рськ  — місто районного значення в Україні, в Артемівському районі Донецької області. Населення — 13 203 особи..

Географія[ред.ред. код]

Розташоване в східній частині області, на березі Світлодарського водосховища.

Місто займає територію 24 км²., з них 6% під забудовою. На одного жителя припадає 23 м² зелених насаджень. Середня температура січня −7,3, липня +21,5. За рік випадає понад 500 мм опадів.

Населення[ред.ред. код]

Населення станом на 5 грудня 2001 року становило 13,2 тис. чол., на початок 2004 — 13,0 тис.чол.

За даними перепису 2001 року населення міста становило 13203 особи, із них 24,62% зазначили рідною мову українську, 75,03% — російську, 0,10% — білоруську, 0,08% — вірменську та грецьку, 0,02% — молдовську, 0,01% — гагаузьку та німецьку мови[2].

Меморіал загиблим воїнам — пам'ятник-танк ІС-3

Історія[ред.ред. код]

Засноване в 1970 році як селище у зв'язку з будівництвом Вуглегірської ДРЕС. Статус міста отримало в 1992 році.

29 березня 2013 р. на Вуглегірській електростанції сталася пожежа. Загинула 1 людина, 11 осіб були госпіталізовані.[3] Пошкоджено 4 енергоблоки першої черги. Станцію було відімкнено від енергосистеми.

24 січня 2015 року житлові райони міста потрапили під обстріл з боку сепаратистів. В результаті, одна жінка в тяжкому стані потрапила в лікарню, загалом постраждали двоє людей. [4] Проте більшість мешканців міста запевняє, що обстріл був випадково скоєний бійцями Збройних Сил України, посилаючись на воронки, що залишилися після обстрілу: судячи з них, снаряди були випущені з північного та північно-східного напрямків, де розташовані силовики.

27 січня 2015 року сепаратисти здійснили черговий обстріл міста — з реактивних систем залпового вогню «Град» вони обстріляли міську лікарню.[5][6] Проте, знов деякі мешканці розповідали про те, що бачили, як вогонь вівся з артемівського напрямку (підконтрольної силовикам території).

Після відступу з Дебальцевого ЗСУ, Нацгвардія та добровольчі батальйони накопичили свої сили поблизу міста, а сам Світлодарськ опинився на лінії фронту. На початок липня 2015 року важка техніка у великій кількості розташована неподалік від Вуглегірської ТЕС, звідки ведеться постійний обстріл горлівського напрямку. Це в свою чергу призводить до обурення місцевих жителів та зустрічних обстрілів з боку сепаратистів, внаслідок чого робота станції призупинялася вже декілька разів через пошкоджене обладнання.

Станом на 18 лютого 2015 року зі Світлодарська через проведення бойових дій виїхали 6 тисяч осіб, у місті лишилося близько 6000 людей[7].

Господарство[ред.ред. код]

Понад половина зайнятих в народному господарстві працюють на Вуглегірській електростанції та пов'язаних з нею підприємствах.

У місті функціонують 2 загальноосвітніх школи, музична школа та палац спорту з плавальним басейном.

Культура[ред.ред. код]

У Світлодарську діє палац культури.

Влітку 2010 року у місті пройшли зйомки двох документальних фільмів: «У суботу» відомого режисера та сценариста Олександра Міндадзе, а також французько-українського фільму «Земля забуття» / «La Terre Outrage»; режиссер фильму — Михаль Боганим.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.