Світло і тіні наукового стилю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва «Світло і тіні наукового стилю»
Svitlo i tini.jpg
Автор Пилип Селігей
Дизайн
обкладинки
Олександр Остапов
Країна Україна
Мова українська
Жанр наукова література
Видавництво «Києво-Могилянська академія»
Виданий 2016 р.
Сторінки 627 с.
ISBN 978-966-518-694-6

«Сві́тло і ті́ні науко́вого сти́лю» — книжка Пилипа Селігея, що вийшла 2016 р. у видавництві «Києво-Могилянська академія». У виданні досліджуються мовно-виражальні засоби, які впливають на комунікативну повноцінність, стильову досконалість і читабельність сучасних українськомовних наукових текстів. Виявлено й критично проаналізовано властиві псевдонауковому мовленню стильові помилки та комунікативні вади. Досліджено виражальні засоби та механізми сприйняття, які забезпечують повноцінне засвоєння наукової інформації, підтримують увагу, заохочують читача до співдумання, справляють на нього інтелектуальний вплив. Сформульовано низку практичних рекомендацій авторам і редакторам наукових текстів.

Анотація[ред.ред. код]

Це видання зацікавить кожного, хто пише або читає наукову літературу. Що таке читабельний науковий твір? Чи потрібно вченому бути хорошим стилістом? Як краще розповісти про своє дослідження? Як можна писати, а як ні? Відповіді на ці запитання містить пропонована книжка. Ви дізнаєтеся, що таке «науковий жаргон», чому він перешкоджає розвитку науки, чим відрізняється від комунікативно досконалих текстів. Докладно йдеться про різноманітні стильові засоби, завдяки яким писемне мовлення стає змістовним, виразним, цікавим і переконливим. Мовні явища аналізуються на широкому культурно-історичному тлі, спостереження й висновки проілюстровано прикладами із сучасних наукових публікацій. Для вчених, викладачів, студентів – усіх, хто прагне стати майстром наукового стилю.

Зміст[ред.ред. код]

Вступ

РОЗДІЛ І. НОРМАТИВНЕ Й АНОМАЛЬНЕ В НАУКОВОМУ ТЕКСТІ

1.1. Науковець і його мова

1.2. Незрозуміле мовлення в науці

1.2.1. Вибір терміна
1.2.2. Думки про «науковий жаргон» (Історія питання)
1.2.3. Актуальність спеціального дослідження

1.3. Науковий стиль як об’єкт нормативного дослідження

1.3.1. Нормативний підхід у мовознавстві
1.3.2. Стильові норми й комунікативні якості в науковому тексті
1.3.3. Зауваги до методології дослідження


РОЗДІЛ ІІ. АНАТОМІЯ «НАУКОВОГО ЖАРГОНУ»

2.1. Основні ознаки

2.1.1. Термінологічні зловживання
2.1.2. Непотрібні запозичення
2.1.3. Задовгі речення
2.1.4. Нагромадження іменників
2.1.5. Багатослів’я
2.1.6. Марнослів’я («вода»)

2.2. Причини появи

2.2.1. Вступні зауваги
2.2.2. Нелогічне мислення
2.2.3. Мовна недбалість
2.2.4. Розлади мислення й мовлення
2.2.5. Мовна маніпуляція
2.2.6. Модернізм і постмодернізм
2.2.7. Гіпертрофія логосфери
2.2.8. Новизна ідеї

2.3. Оцінки «наукового жаргону»

2.3.1. Комунікативна, стильова та прагматична оцінки
2.3.2. Естетична й етична оцінки
2.3.3. Суспільні наслідки
2.3.4. Статус терміна науковий жаргон
2.3.5. Шляхи подолання


РОЗДІЛ ІІІ. ДОСКОНАЛИЙ НАУКОВИЙ ТЕКСТ

3.1. Дієвість наукового тексту

3.1.1. Оновлення стилю
3.1.2. Виразність і читабельність
3.1.3. Зв’язок «автор – читач»

3.2. Механізми впливу на читача

3.2.1. Увага. Цікавість. Радість пізнання
3.2.2. Ідентифікація. Співдумання. Антиципація
3.2.3. Проблемний виклад. Діалогічність. Недомовленість

3.3. Головні чинники виразності

3.3.1. Ясність
3.3.2. Стислість
3.3.3. Композиційна довершеність

3.4. Інші виражальні можливості

3.4.1. Авторська індивідуальність
3.4.2. Розмовність
3.4.3. Експресивність
3.4.4. Простота й дохідливість


Хороше пишеться не швидко… (Замість післямови)

Додаток. Як працювали з текстом відомі автори

Список джерел

Список літератури

Іменний покажчик

Уривок з книжки[ред.ред. код]

Мета монографії – донести такі ідеї:

1. Розумова культура великою мірою залежить від мовної культури. Розвинуті мовні навички – запорука правильного, продуктивного мислення. Ученому вони потрібні не тільки для оприлюднення, а й для народження ідей. Сучасна українська мова надає авторові всі можливості для того, щоб ефективно передавати свої думки, а читачеві – глибоко розуміти й засвоювати їх.

2. Стилістично недоброякісні наукові тексти – все ще не рідкість. Ті, що написані науковим жаргоном, незрозумілі навіть для фахівців. Таким текстам властиві термінологічні зловживання, надмір віддієслівних іменників і непотрібних запозичень, надто довгі, заплутані речення, багатослів’я та марнослів’я. Науковий жаргон суперечить комунікативній сутності мови, бо не повідомляє нові знання, а приховує їх. Це не просто недбальство якогось окремого автора, а цілісне явище, поширене в багатьох країнах і науках.

3. Причини наукового жаргону кореняться не так у мові, як в особистості автора та в інших позамовних чинниках. Це, зокрема, брак мовної майстерності, алогічне або патологічне мислення, свідома мовна маніпуляція, вплив стильової практики постмодернізму, «гіпертрофія логосфери», недостатня проясненість нових знань. Жаргон зводить нанівець співпрацю автора й читача, дискредитує науку, знецінює її здобутки, шкодить вихованню студентів та молодих учених. Протидіяти жаргону – професійний обов’язок наукової спільноти.

4. Антиподом жаргону є стилістично довершений науковий текст. Він не лише забезпечує повноцінне засвоєння інформації, а й підтримує увагу читача, справляє інтелектуальний вплив, змінює погляди та переконання. Щоб створити такий текст, автор має дотримуватися комунікативних якостей (насамперед – ясності, стислості, точності), пильнувати стильові норми (послугуватися мовними засобами осмислено), уникати стильових помилок, що заважають швидко й однозначно розуміти написане.

5. Найкращі наукові тексти заохочують читача до співдумання, «провокують» розумову активність, скеровуючи її в потрібному напрямі. Цього вдається досягти завдяки тому, що вони чітко окреслюють проблемну ситуацію, викликають орієнтувально-дослідницький рефлекс, антиципацію, інтелектуальні емоції. Потужними каталізаторами сприйняття виступають також досконала композиція, яскрава авторська індивідуальність і помірна експресивність. Такі тексти завжди знаходять шлях до серця й розуму читача, викликаючи навіть духовні перевороти. Починають читати їх з власними поглядами, а закінчують – з поглядами автора (стор. 5).

Оформлення[ред.ред. код]

Форзац книжки

Книжка містить понад 80 ілюстрацій ‒ портретів видатних українських і зарубіжних науковців, філософів та письменників, що уславилися як блискучі стилісти, а також відомих мовознавців, котрі досліджували науковий стиль або висловлювалися про нього.

Відгуки рецензентів[ред.ред. код]

« Обравши за об’єкт дослідження науковий стиль сучасної української мови, автор запропонував текст, створений на засадах узагальнених приписів стилістичної довершеності: книга виразно зорієнтована як на фахівця-лінгвіста, так і на читачів, яких цікавить наука, стилістика, наукова мова загалом.[1]  »
« Пильна увага до деталей, виразний аналітичний талант автора, прагнення до естетичної досконалості й ошатність видання роблять книжку непересічним явищем.[2]  »
« Монографія П. Селігея є посутнім внеском у розвиток української лінгвостилістики. Хто прочитає її, зовсім по-іншому подивиться і на свою манеру письма. Можливо, ще якийсь час присвятить редагуванню власного тексту. Лише спільними зусиллями можна поліпшити наукову мову.[3]  »

Примітки[ред.ред. код]

  1. Наєнко Г. [Рец. на кн.: Селігей П. О. Світло і тіні наукового стилю. ‒ К., 2016. ‒ 627 с.] // Мовознавство. ‒ 2016. ‒ № 5. ‒ С. 72.
  2. Там само. ‒ С. 74.
  3. Струганець Л. Красномовство і пустослів’я в науковому стилі // Дивослово. – 2017. – № 3. – С. 62.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]