Світова ліга з волейболу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Світова ліга
Заснована
1990
Організатор
FIVB
Кількість команд
36
Поточний чемпіон
Сербія Сербія
Найбільше число титулів
Бразилія Бразилія
(9)
Офіційний сайт
FIVB.org

Світова ліга (англ. FIVB World League) — найпрестижніший комерційний турнір чоловічих національних волейбольних збірних. Проводиться щорічно. Поточним чемпіоном є збірна Сербії.

Історія[ред. | ред. код]

Перші матчі Світової ліги відбулися 27 квітня 1990 року — в цей день у Москві на Малій спортивній арені Лужників зустрілися збірні СРСР і Нідерландів, а в Белу-Орізонті грали Бразилія та Італія. У першому розіграші взяли участь 8 команд, було зіграно в загальній складності 52 матчі, які відвідали 270 000 глядачів.

До 2006 року кількість учасників зросла вдвічі, а призовий фонд зріс з 1 до 20 млн доларів. При цьому наголошується, що реальна сума призових значно менша офіційно заявленої. Наприклад, трохи більше $2 млн проти $15 млн у 2004 році; менше $6 млн проти $18,5 млн у 2011 році. Крім командних призів організаторами Світової ліги були введені індивідуальні грошові призи для кращих гравців, чого раніше в офіційних змаганнях під егідою Міжнародної федерації волейболу (FIVB) не практикувалося.

Учасниками всіх турнірів Світової ліги є тільки дві збірні — Бразилія та Італія. Італійці, які домінували в 1990-і роки, ставали переможцями трьох перших турнірів Світової ліги, а всього здобули 8 перемог. У 2010 році найтитулованішою командою Ліги стала збірна Бразилії, яка завоювала золото в дев'ятий раз. Південноамериканцям належать і інші унікальні досягнення: в період з 2003 по 2007 рік вони виграли 5 турнірів поспіль, а на турнірі 2004 року не зазнали жодної поразки. Три перемоги на рахунку збірної Росії, у всіх випадках у фіналах брала верх над бразильцями. Дві перемоги здобула збірна США, по одній перемозі у збірних Куби, Нідерландів, Польщі, Франції та Сербії. Три рази переможці Світової ліги у тому ж сезоні ставали олімпійськими чемпіонами — це вдавалося голландцям у 1996 році, бразильцям в 2004 році і американцям в 2008 році. Збірна Нідерландів зразка 1996 року є останньою командою, яка перемагала у фіналі Світової ліги на домашній арені.

Система змагання[ред. | ред. код]

Зміни кількісного складу
Світової ліги за роками
Травень 2005 року. Бидгощ. Матч інтерконтинентального раунду між збірними Польщі та Аргентини

Світова ліга, як правило, стартує в травні і є першим офіційним турніром в сезоні національних збірних. Турнір складається з попереднього (інтерконтинентального) та фінального раундів. У лист заявки команди для участі в інтерконтинентальному раунді можуть входити до 22 гравців, у фінальному раунді — до 14 гравців (в тому числі 2 ліберо). До участі у Світовій лізі, збірні допускаються на певних фінансових умовах і при забезпеченні телевізійних трансляцій домашніх матчів.

У більшості турнірів Світової ліги на попередньому етапі застосовувалась система спарених матчів з роз'їздами: кожна команда проводила по 4 гри з кожним із суперників по групі — два матчі вдома (за один уїк-енд) і два матчі в гостях.

У фінальних раундах Світової ліги у різні роки брали участь від чотирьох до восьми команд. Організатор фінального раунду визначається до початку змагань і бере участь в ньому незалежно від результатів інтерконтинентального раунду.

З 2009 року застосовується «італійська» система підрахунку очок (3 очки за перемогу з рахунком 3:0 і 3:1, 2 очки за перемогу 3:2, 1 очко, за поразку 2:3, 0 очок за поразку 0:3 і 1:3). Також в 2009 році вперше був проведений відбірковий турнір за участю 6 команд: двох найгірших збірних Світової ліги-2009 і чотирьох претендентів.

В 2013 році в турнірі Світової ліги вперше взяли участь 18 збірних, розділені на інтерконтинентальному раунді на три групи по 6 команд, причому в групах A і B були зібрані найсильніші команди згідно з рейтингом Міжнародної федерації волейболу. В кожній з груп три кращі команди провели зі своїми суперниками три спарених домашніх матчі і два виїзні. У «Фінал шести» вийшли його організатор, по дві команди з груп A і B і одна команда з групи C. У тому ж 2013 році на матчах Світової ліги вперше використовувалася система відеопереглядів.

Склад учасників Світової ліги-2014 розширено до 28 команд. На інтерконтинентальному раунді вони були розділені на 7 груп. У «Фінал шести» вийшли його організатор, по дві команди з груп A і B (першого дивізіону, що включає в себе 8 провідних збірних світу) і переможець «Фіналу чотирьох» за участю найсильніших колективів з квартетів C, D, E (другого дивізіону). Збірні групи F і G (третій дивізіон) зіграли за туровою системою і провели «Фінал чотирьох». Переможець другого дивізіону отримав можливість замінити в наступному сезоні слабку команду з першого дивізіону, аналогічний обмін був передбачений для учасників другого і третього дивізіонів.

У 2015 році в Світовій лізі виступили 32 команди — 8 в першому дивізіоні і по 12 у другому та третьому. З 2016 року склад учасників збільшений до 36 команд (по 12 у кожному з дивізіонів), а формула проведення інтерконтинентальних раундів стала аналогічною тій, що застосовується в розіграшах жіночого Гран-прі.

Фінали[ред. | ред. код]

Результати[ред. | ред. код]

Рік Місто Переможець Результат

фіналу

Фіналіст 3-є місце Результат

матчу за 3-є місце

4-е місце
1990 Японія

Осака

Італія
Італія
3:0 Нідерланди Нідерланди Бразилія
Бразилія
3:1 Союз Радянських Соціалістичних Республік
СРСР
1991 Італія

Мілан

Італія
Італія
3:0 Куба Куба Союз Радянських Соціалістичних Республік
СРСР
3:1 Нідерланди Нідерланди
1992 Італія

Генуя

Італія
Італія
3:1 Куба Куба США
США
3:1 Нідерланди Нідерланди
1993 Бразилія

Сан-Паулу

Бразилія
Бразилія
3:0 Росія
Росія
Італія
Італія
3:0 Нідерланди Нідерланди
1994 Італія

Мілан

Італія
Італія
3:0 Куба Куба Бразилія
Бразилія
3:2 Болгарія
Болгарія
1995 Бразилія

Ріо-де-Жанейро

Італія
Італія
3:1 Бразилія
Бразилія
Куба Куба 3:2 Росія
Росія
1996 Нідерланди

Роттердам

Нідерланди Нідерланди

3:2 Італія
Італія
Росія
Росія
3:2 Куба Куба
1997 Росія

Москва

Італія
Італія
3:0 Куба Куба Росія
Росія
3:0 Нідерланди Нідерланди
1998 Італія

Мілан

Куба Куба

—* Росія
Росія
Нідерланди Нідерланди —* Італія
Італія
1999 Аргентина

Мар-дель-Плата

Італія
Італія
3:1 Куба Куба Бразилія
Бразилія
3:1 Росія
Росія
2000 Нідерланди

Роттердам

Італія
Італія
3:2 Росія
Росія
Бразилія
Бразилія
3:0 Союзна Республіка Югославія

Югославія

2001 Польща

Катовіце

Бразилія
Бразилія
3:0 Італія
Італія
Росія
Росія
3:0 Союзна Республіка Югославія

Югославія

2002 Бразилія

Белу-Оризонті, Ресіфі

Росія
Росія
3:1 Бразилія
Бразилія
Союзна Республіка Югославія

Югославія

3:1 Італія
Італія
2003 Іспанія

Мадрид

Бразилія
Бразилія
3:2 Союзна Республіка Югославія

Югославія

Італія
Італія
3:1 Чехія Чехія
2004 Італія

Рим

Бразилія
Бразилія
3:1 Італія
Італія
Сербія та Чорногорія Сербія та Чорногорія 3:0 Болгарія
Болгарія
2005 Сербія і Чорногорія

Белград

Бразилія
Бразилія
3:1 Сербія та Чорногорія Сербія та Чорногорія Куба Куба 3:2 Польща Польща
2006 Росія

Москва

Бразилія
Бразилія
3:2 Франція Франція Росія
Росія
3:0 Болгарія
Болгарія
2007 Польща

Катовіце

Бразилія
Бразилія
3:1 Росія
Росія
США
США
3:1 Польща Польща
2008 Бразилія

Ріо-де-Жанейро

США
США
3:1 Сербія
Сербія
Росія
Росія
3:1 Бразилія
Бразилія
2009 Сербія

Белград

Бразилія
Бразилія
3:2 Сербія
Сербія
Росія
Росія
3:0 Куба Куба
2010 Аргентина

Кордова

Бразилія
Бразилія
3:1 Росія
Росія
Сербія
Сербія
3:2 Куба Куба
2011 Польща

Гданськ — Сопот

Росія
Росія
3:2 Бразилія
Бразилія
Польща Польща 3:0 Аргентина Аргентина
2012 Болгарія

Софія

Польща Польща

3:0 Росія
Росія
Куба Куба 3:2 Болгарія
Болгарія
2013 Аргентина

Мар-дель-Плата

Росія
Росія
3:0 Бразилія
Бразилія
Італія
Італія
3:2 Болгарія
Болгарія
2014 Італія

Флоренція

Росія
Росія
3:1 Бразилія
Бразилія
Італія
Італія
3:0 Іран
Іран
2015 Бразилія

Ріо-де-Жанейро

Франція Франція

3:0 Сербія
Сербія
Росія
Росія
3:0 Польща Польща
2016 Польща

Краків

Сербія
Сербія
3:0 Бразилія
Бразилія
Франція Франція 3:0 Італія
Італія

* — у 1998 році фінальний раунд проходив за коловою схемою без матчів плей-офф

Медальний залік[ред. | ред. код]

26 липня 2009 року. Белград. У фіналі Світової ліги зустрічаються збірні Сербії та Бразилії

Найкращі гравці[ред. | ред. код]

MVP[ред. | ред. код]

Жиба — 8-разовий чемпіон Світової ліги і MVP турніру 2006 року у Москві
Іван Мількович 6 разів ставав найрезультативнішим у фінальних раундах Світової ліги

Найрезультативніші[ред. | ред. код]

  • 1995 — Дмитро Фомін (Росія)
  • 1996 — Лоренцо Бернарді (Італія)
  • 1997 — Гьойдо Гьортзен (Нідерланди)
  • 1998 — Освальдо Ернандес (Куба)
  • 1999 — Освальдо Ернандес (Куба)
  • 2000 — Андреа Сарторетті (Італія)
  • 2001 — Іван Мількович (Югославія)
  • 2002 — Іван Мількович (Югославія)
  • 2003 — Іван Мількович (Сербія і Чорногорія)
  • 2004 — Андреа Сарторетті (Італія)
  • 2005 — Іван Мількович (Сербія і Чорногорія)
  • 2006 — Себастьян Рюетт (Франція)
  • 2007 — Семен Полтавський (Росія)
  • 2008 — Іван Мількович (Сербія)
  • 2009 — Іван Мількович (Сербія)
  • 2010 — Максим Михайлов (Росія)
  • 2011 — Бартош Курек (Польща)
  • 2012 — Тодор Алексіев (Болгарія)
  • З 2013 року індивідуальний приз найрезультативнішому гравцю не вручався.

Учасники[ред. | ред. код]

Розподіл команд по дивізіонам показано для турніру 2016 року:

   Перший дивізіон
   Другий дивізіон
   Третій дивізіон
Збірні Участь Участь у фінальних турнірах Найкращі результати
Австралія Австралія 4 (1999, 2014—2016) 1 (2014) 8-е місце (2015)
Аргентина Аргентина 18 (1996—2002, 2005—2007, 2009—2016) 5 (1999, 2009—2011, 2013) 4-е місце (2011)
Бельгія Бельгія 3 (2014—2016) 9-е місце (2016)
Болгарія Болгарія 19 (1994—1998, 2003—2016) 10 (1994, 1995, 1997, 2003, 2004, 2006, 2007, 2011—2013) 4-е місце (1994, 2004, 2006, 2012, 2013)
Бразилія Бразилія 27 (1990—2016) 24 (1990, 1993—1997, 1999—2016) Gold medal with cup.svg 1-е місце (1993, 2001, 2003—2007, 2009, 2010)
Венесуела Венесуела 8 (2001—2003, 2005, 2008, 2009, 2015, 2016) 7-е місце (2005)
Німеччина Німеччина 12 (1992—1994, 2001—2003, 2010—2014, 2016) 1 (2012) 5-е місце (2012)
Греція Греція 12 (1993—1996, 1998, 2001—2005, 2015, 2016) 1 (2003) 5-е місце (2004)
Єгипет Єгипет 6 (2006—2008, 2010, 2015, 2016) 13-е місце (2006—2008)
Іран Іран 4 (2013—2016) 1 (2014) 4-е место (2014)
Іспанія Іспанія 14 (1995—2004, 2008, 2014—2016) 3 (1999, 2002, 2003) 5-е місце (1999, 2002, 2003)
Італія Італія 27 (1990—2016) 22 (1990—2004, 2006, 2010, 2011, 2013—2016) Gold medal with cup.svg 1-е місце (1990—1992, 1994, 1995, 1997, 1999, 2000)
Казахстан Казахстан 2 (2015, 2016) 28-е місце (2015)
Канада Канада 10 (1991, 1992, 1999, 2000, 2007, 2012, 2013—2016) 1 (2013) 5-е місце (2013)
Катар Катар 1 (2016) 31-е місце (2016)
КНР КНР 17 (1990, 1992—1997, 2002, 2004, 2006—2010, 2014—2016) 1 (1996) 6-е місце (1996)
Куба Куба 26 (1991—2016) 15 (1991—1999, 2001, 2005, 2009—2012) Gold medal with cup.svg 1-е місце (1998)
Мексика Мексика 3 (2014—2016) 25-е місце (2014)
Нідерланди Нідерланди 20 (1990—2003, 2009, 2010, 2013—2016) 10 (1990—1992, 1994, 1996—1998, 2000—2002) Gold medal with cup.svg 1-е місце (1996)
Польща Польща 19 (1998—2016) 9 (2001, 2002, 2005, 2007, 2008, 2011, 2012, 2015, 2016) Gold medal with cup.svg 1-е місце (2012)
Португалія Португалія 19 (1999, 2001—2006, 2011—2016) 5-е місце (2005)
Пуерто-Рико Пуерто-Рико 4 (2011, 2014—2016) 16-е місце (2011)
Південна Корея Південна Корея 18 (1991—1995, 1997, 1998, 2006—2016) 1 (1995) 6-е місце (1995)
Росія Росія 22 (1993—2003, 2006—2016) 19 (1993—2003, 2006—2011, 2013, 2014) Gold medal with cup.svg 1-е місце (2002, 2011, 2013)
Сербія Сербія 10 (2007—2016) 5 (2008—2010, 2015, 2016) Gold medal with cup.svg 1-е місце (2016)
Сербія та Чорногорія Сербія та Чорногорія
9 (1997, 1998, 2000—2006) 7 (2000—2006) Silver medal with cup.svg 2-е місце (2003, 2005)
Словаччина Словаччина 3 (2014—2016) 21-е місце (2016)
Словенія Словенія 1 (2016) 25-е місце (2016)
СРСР СРСР
3 (1990—1992) 2 (1990, 1991) Bronze medal with cup.svg 3-є місце (1991)
США США 19 (1990—1995, 2000, 2001, 2006—2016) 10 (1992, 2000, 2007—2009, 2011, 2012, 2014—2016) Gold medal with cup.svg 1-е місце (2008, 2014)
Китайський Тайбей Китайський Тайбей 1 (2016) 28-е місце (2016)
Туніс Туніс 3 (2014—2016) 27-е місце (2014)
Туреччина Туреччина 3 (2014—2016) 16-е місце (2016)
Фінляндія Фінляндія 12 (1993, 2006—2016) 7-е місце (2007, 2009)
Франція Франція 18 (1990—1992, 1999—2016) 6 (2001, 2002, 2006, 2007, 2015, 2016) Gold medal with cup.svg 1-е місце (2015)
Чорногорія Чорногорія 2 (2015, 2016) 22-е місце (2015)
Чехія Чехія 4 (2003, 2014—2016) 1 (2003) 4-е місце (2003)
Японія Японія 23 (1990—1997, 2001—2009, 2011—2016) 1 (2008) 6-е місце (1990, 1993, 2008)
* До 2002 року — збірна Союзної Республіки Югославія.

** В 1992 році — збірна Співдружності Нежалежних Держав.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]